HELEN CHANNEL - международный форум-рупор об исследованиях прошлых воплощений, а также о жизни в текущем воплощении

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.



К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы

Сообщений 221 страница 235 из 235

221

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ БУТИ
---
«У Психолога»

пропоную вам провести невеличку перевірку на предмет присутності у вашому житті того корисного, що може сприяти контакту з собою.

СПІЛКУВАННЯ З ПРИЄМНИМИ ДЛЯ СЕБЕ ЛЮДЬМИ. Якщо, раптом, зараз не бачите таких в своєму оточенні - обмежте спілкування до мінімуму з тими, що є, а шукайте тих, з ким приємно.

ПІКЛУВАННЯ ПРО СВОЄ ТІЛО. Коли ми турбуємось про себе, ми набуваємо впевненості, вчасно помічаємо ознаки втоми і даємо собі відпочити та відновитися.

ПРОЯВ РІЗНИХ ЕМОЦІЙ. Бути 24/7 в гарному настрої - не можливо. Тому й не намагайтеся, бо це призводить до ще більших втрат енергії, ніж дозвіл собі посумувати, похвилюватися, роздратуватися. Кажіть своїм близьким про те, що відчуваєте, а не чекайте, щоб про це здогадалися.

НАЯВНІСТЬ ХОБІ. Якщо ще не маєте такого - поміркуйте, що б ним могло стати для вас. Зацикленість тільки на роботі чи домашніх клопотах часто призводить до втрати розуміння себе. Хобі ж робить вас унікальною особистістю, дає можливість ПРОЯВИТИ СЕБЕ.

ТВОРЧІСТЬ. Якщо поки що не вважаєте себе творчою особистістю - вносіть в свою буденність те, що самі вважаєте проявом творчості чи смаку (відвідини музею, концерту, виставки, художня книга чи фільм, музика, красиве фото чи картина, вишукане вбрання...). Полем для вашої власної твочості може стати все що завгодно, і не обов'язково це матиме відношення до високого мистецтва. Шукайте і знаходьте можливості бути ТВОРЦЕМ.

ВІДМОВА ВІД ТОТАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ТА КЕРІВНИЦТВА. Це легше сказати, ніж здійснити, проте намагання контролювати все і вся - є проявом тривожної поведінки. При чому цей механізм її не знімає, а з часом сприяє наростанню тривоги. Якщо помічаєте за собою таке - зверніться за допомогою до психолога.

ВИЗНАЧЕНІСТЬ З КОЛОМ СВОЇХ ОБОВ'ЯЗКІВ. Коли ми помічаємо, що робимо "не своє", робимо "за когось" - це варто обговорити як мінімум з тим, за кого ми це робимо, та внести ясність у ваші з ним стосунки.

ВІДМОВА ВІД СУПЕРНИЦТВА. Суперництво і доведення будь-кому своєї правоти, перш за все, не є виявом любові до самого себе. Кожен з нас цінний і унікальний. Нам немає потреби доводити це комусь.

НАЯВНІСТЬ ДРУЗІВ. Коло підтримки - одна з основ стресостійкості. Тож варто дбати про наявність поруч з собою людей, які готові прийти вам на допомогу у скрутні часи, розділити з вами радості і турботи.

ЧАС ДЛЯ СЕБЕ. Своє життя стає по справжньому СВОЇМ, коли в ньому є місце для СЕБЕ. Відмічайте, що з цього списку вже присутнє у вашому житті, а з чим ще варто попрацювати. Якщо маєте питання, як набути цих корисних навичок - задавайте їх у коментарях до статті, а я поділюся своїми міркуваннями з цього приводу. 

Автор: Марина Александровна Сивец.
---

0

222

СПОСОБЫ ПРЕОДОЛЕНИЯ СТРЕССА И КРИЗИСА
У Психолога » Війна » Способы преодоления стресса и кризиса
Способы преодоления 👆

Сейчас реальность такова, что наша задача не исключить сильный стресс в жизни (во время войны - это невозможно), а научиться жить под воздействием стрессоров , замечая при этом пользу для себя и некоторые возможности, которые могут появляться в изменяющейся реальности.

У каждой личности есть внутренний потенциал, чтобы справиться с жизненными трудностями.

преодолеть сильный стресс в жизни

Есть личности, которые пережили травматичный опыт, но смогли вернуться к нормальной жизни. Есть те, которые надломилось и их дальнейшая жизнь вращается вокруг травматичного опыта.

Зверніться до психолога безкоштовно з приводу війни або поставте питання на форумі.

Израильский психолог разработал уникальную модель Basic Ph, которая помогает обнаружить необходимые внутренние ресурсы, которые помогают личности справляться с жизненными кризисами.

В нашей обыденной жизни есть четкое осознание, что личность и мир взаимодействует. Что наше "сегодня" исходит из "вчера". Кризис - это потеря моста между жизнью и личностью. Когда старая модель адаптации к миру уже не подходит, а новая - ещё не сформировалась.

Есть ощущение оторванности от реального мира, растерянность от происходящего. И задача личности сформировать новый новый мост между реальностью и собой.

Как правило, каждый из нас использует один или два способа преодоления кризиса, но порою они оказываются недостаточными для нормализации эмоционального состояния. Например, человек привык через ментальные способности обретать опору. Но с приходом войны, сброр и обработка большого количества изменяющейся информации лишь приводит к усилению тревоги.
Поэтому важно искать новые способы восстановления сил и преодоления кризисных этапов.

Какими ресурсами может воспользоваться личность, чтобы пережить кризис и адаптироваться к новому миру:

Вера. Благодаря вере и надежде человек справляется с трагедиями и кризисами жизни. Человек находит опору в смыслах, духовных истинах, в семейных историях. Человек верит в Бога, Вселенную, силу Рода и т.п. Вера помогает найти внутренние опоры и прийти к внутреннему равновесию.

Игра воображения. Человек перерабатывает внутренние переживания через творчество ( пишет стихи, рисует, поет и т.п). Благодаря воображению человек мечтает, представляет себе различные варианты прошлого и будущего. Через фантазии можно отреагировать сложные чувства внутри и найти опоры.

Тело. Человек черпает собственный ресурс благодаря физической активности и заботе о своем теле. Ощущение контакта с собственным телом позволяет переработать внутреннее напряжение, успокоиться и обрести устойчивость.

Отношения. Этому способу преодолению кризисов присуще общение с людьми. Обмен информацией, просьбы о помощи и поддержки, возможность помогать людям, взаимодействие и сопричастность с другими. Благодаря взаимодействию с людьми, человек восстанавливает свое эмоциональное состояние.

Чувства. Способность преодолеть кризис через чувства связан с возможностью личности распознавать переживания внутри себя. Чувства отражают истинное отношение к происходящему и помогают человеку лучше понять собственные потребности, желания в данный момент. Именно замороженные, подавленные чувства приводят к негативным и опасным последствиям в будущем.
Поэтому важно найти способ выразить свои переживания - в беседе с другом или психологом, ведение личного дневника и т.п.

Ум. Человек преодолевает кризис благодаря ментальным способностям: собирает информацию, анализирует, оценивает ситуацию, строит планы и последовательно движется вперёд. Упорядоченность мыслей позволяет обрести опору.
Внутри каждой личности есть мощный внутренний потенциал, который может помочь справиться с жизненными кризисами. Помогайте себе восстанавливаться и обретать опоры в изменяющейся реальности!
.

0

223

КУДИ ДІВАЮТЬСЯ МОЇ СИЛИ АБО ЩО РОБИТИ, ЯКЩО НІЧОГО НЕ ХОЧЕТЬСЯ.
У Психолога » Війна »

Можливо, деякі останнім часом стикалися з тим, що немає сил щось робити, що більшість часу тягне сидіти в інтернеті або в соціальних мережах. При цьому настрій може бути більшість часу знижений.

З чим це може бути пов'язано?

Причин цього може бути кілька, однією з них може бути тривога за майбутнє чи сьогодення. Наприклад, поведінка, коли людина нескінченно перевіряє стрічку новин, може бути спробою контролювати ситуацію, оскільки найчастіше новини не дуже хороші, це призводить до ще більшого посилення неприємного стану. Це тому що ми багато часу й уваги витрачаємо ситуацію, на яку безпосередньо вплинути не можемо, тобто перебуваємо у стані безпорадності, стан цей некорисний.

До чого це може спричинити?

Зверніться до психолога безкоштовно з приводу війни або поставте питання на форумі.

Це може призвести до того, що окрім пасивного стану може розвинутись тривожно-депресивний стан, оскільки це все потребує витрат енергії та сил, але багато хто мені заперечить, як же можна не дивитися новини, коли там справді може бути щось важливе.

У такому разі потрібно знайти якесь середнє рішення: наприклад, я для себе виробив такі правила:

обмежити час перегляду новин, наприклад, я вирішив для себе, що переглядаю новини з ранку та ввечері, решту часу утримуюсь;

намагатися не заглиблюватися в перегляд картин руйнувань і всього іншого, що може емоційно зачепити, оскільки впливати на це я не зможу безпосередньо, а мою енергію це забирає, намагаюся дивитися в основному на заголовки - про основний зміст це дає поняття, дозволяє не заглиблюватися в дублюючий матеріал;

постаратися не фантазувати про можливі негативні сценарії майбутнього. Насправді, ми нічого не знаємо і цілком можливо, що є багато позитивних варіантів майбутнього, віра в краще - це основа нашої енергії, необхідної для внутрішньої стабільності та активності, спрямованих на покращення поточної ситуації настільки, наскільки нам це доступно;

намагаюся зосередитись на завданнях поточного дня: скласти розклад того, що потрібно зробити;

таким чином, вирішуючи завдання поточного дня, ми маємо можливість залишатися в активному стані, стані компетентності, що більш продуктивно для нашої нервової системи;

також, якщо у вас є поруч людина, яку треба підтримати і втішити, а якщо можливість, то й допомогти матеріально, постарайтеся це зробити, т.к. перебування у позиції людини, який підтримує іншого, також може поліпшити ваш стан, т.к. ви знаходитесь у більш дорослій активній ролі;

знаходьте приводи порадіти і не знецінюйте якісь дрібні приємні події, будь то прихід весни, запуск транспорту в Харкові, відновлення мосту в Київській області, невеликі, але приємні новини – це важливо, щоб наша нервова система знаходилась у рівновазі, щоб ми могли не тільки витрачати, а й отримувати енергію. Справа в тому, що у багатьох людей не виходить бачити хороше, що призводить до виснаження нервової системи і нічого не дає.

старатися більш спілкуватися з людьми, особливо з тими хто позитивно сприймає сьогодення та вірить у краще, це може придавати сил, також бажано утримуватись від суперечок та спроб переконати когось у чомусь це дуже енергозатратне заняття.

Це ті прості правила, які я знайшов для себе, сподіваюся, вам це буде чимось корисним.

У Психолога » Війна » Автор: Александр Владимирович Сергиенко.

0

224

НОВАЯ НОРМАЛЬНОСТЬ. ВЫНУЖДЕННАЯ ЭМИГРАЦИЯ.

Давайте поговорим о вынужденной эмиграции.

Какие смыслы заложены в это явление?

Вынужденная эмиграция — это ненормативный кризис, в котором старые опоры и смыслы уже бездействуют, а новые еще не успели сформироваться. Особенно если это сопровождается нехваткой ресурса. В вынужденной эмиграции самым сложным психологическим фактором является именно ее вынужденность. Люди обычно не очень любят, когда их к чему-то принуждают. Особенно если быть вынужденным — значит отказаться от своего привычного, ценного, важного и броситься навстречу неизвестному. Ведь эмиграция — это всегда прыжок в неизвестное. Даже если к этому готовиться, собирать информацию, копить ресурс, готовиться морально, — это большой стресс. А когда этот стресс происходит внезапно, на фоне катастрофических событий, которым невозможно противостоять, к которым невозможно подготовиться, подкрепленный страхом за свою жизнь и жизнь своих близких, то уровень стресса растет в геометрической прогрессии. И это именно то, что случилось с большинством украинцев, которые не выбирали для себя то, что с ними происходит последний год.

Сейчас они условно разделены на две категории.

1 Есть категория людей, которые живут в условной безопасности – те, кто переехал в западные регионы внутри страны или туда, где нет боевых действий.  Да, переселенцам и здесь дискомфортно, поскольку расслабиться с точки зрения безопасности все равно невозможно, к тому же они вне дома, но с другой стороны, они все же дома: здесь действуют украинские законы, здесь своя земля, родной язык, возможность обратиться за помощью, понимание, как действовать.

2 А есть беженцы, которые были вынуждены переехать в другие страны, и которые находятся в состоянии сильного хронического стресса, вызванного необходимостью адаптироваться к неопределенности.
И тогда «синдром беженца» раскручивается на полную катушку. Определяется он как тяжелое эмоциональное состояние, связанное с тоской по оставленному дому, родным и чувством вины. От того, куда ты попал, насколько эти условия соответствуют твоим возможностям адаптироваться, будет зависеть, как ты испытываешь этот хронический стресс.  И тем, кто уехал за границу, очень нелегко, надо учитывать, что их еще «догоняют» и последствия острого стресса.  Их психика из одного стресса попадает в другой.

Одна моя клиентка сказала, что чувствует себя оборванной былинкой без корней, которую несёт ветер. И нет возможности эти корни проростить. Да и больше того, отращивать их страшно. Ведь уже есть опыт обрывания. Очень болезненный опыт, очень внезапный и травматичный.
Да и сложно спокойно смотреть на #обычную# жизнь.
Обычная жизнь - это главная потеря почти каждого украинца, которую никак не удаётся до конца оплакать.
И в этот период особенно важно помнить, что все удивительное, что происходит с вами – это нормальная реакция организма в период хронического стресса.
Скучая по дому, мы испытываем физический и эмоциональный дискомфорт, неуверенность и неудобство, даже если новое место прекрасно во всех смыслах.  Наше эмоциональное и энерго состояние значительно влияет на восприятие происходящего.

Зверніться до психолога безкоштовно з приводу війни або поставте питання на форумі.

Какие же рекомендации будут полезны в этом периоде:

Признать, что скучаете по дому, что в нем осталось все, что вы любите, знаете, на что можете положиться.  И ваша тоска естественна, и вы ни в чем не виноваты, просто нужно время на адаптацию.

Проживать все эмоции, не заталкивая их внутрь – подавленные ощущения могут позже проявиться не только отсутствием мотивации, но и усталостью, головной болью, болезнями.

Иметь перед глазами что-то напоминающее о доме.  Если вы не смогли ничего взять с собой, кроме вещей первой необходимости, обустройте что-то в своем быту, либо купите что-то похожее на домашнее: комплект постельного белья, цветочный горшок, посуду.  Любая мелочь «как дома» будет полезна.

Поговорите о своих чувствах с тем, кому доверяете.

Будьте занятым, любое действие поможет избавиться от тяжелых мыслей и поддержать положительное настроение.

Соблюдать режим – физические нагрузки, сон, питание помогут телу лучше функционировать.  А придуманный распорядок дня даст чувство контроля над своей жизнью.

Знакомиться с новыми людьми – это сгладит процесс адаптации, облегчит одиночество и сформирует систему поддержки.

Старайтесь беречь чувства близких. Если ваш партнер, партнерша, муж, жена сейчас не рядом, заботьтесь друг о друге даже на расстоянии, выбирайте прямые способы коммуникации, а также старайтесь проводить больше времени в общении «глаза в глаза». Это может быть онлайн свидание с партнером. Красиво оденьтесь, приготовьте ужин, зажгите свечи, сядьте и поставьте перед собой компьютер и… встречайтесь. Также в онлайне можно делать много разных вещей: готовить вместе, заниматься спортом, общим хобби, читать друг другу, смотреть фильм и обсуждать его, рассказывать о своем дне. Делайте приятные друг другу сюрпризы и верьте, что в скором времени вы обязательно встретитесь и обнимите друг друга. А если ваши близкие рядом, все это возможно делать, уже держа родного человека за руку.

Поддерживайте связь не только с родными, но и друзьями, коллегами.  При этом важно видеть друг друга, а не просто слышать или писать.  Поэтому иногда необходимо устраивать сеанс видеосвязи.
Не забывайте планировать жизнь и мечтать о том, какова ваша жизнь может быть дальше, учитывая те неожиданные изменения, которые случились.  Это поможет сосредоточиться на своих целях здесь и сейчас.
И не бойтесь обращаться за помощью. К тем, кто окружает. К тем, кто справляется лучше, или начал раньше и сейчас более адаптирован. Или к специалисту, который поможет пройти этот непростой этап жизни.

У Психолога » Війна » Автор: Наталья Ганенкова.

0

225

ОЩУЩЕНИЕ НАПРЯЖЕНИЯ В ВОЕННЫЙ ПЕРИОД
Мир словно замер. Многие окружающие живут тихо, будто ожидая, что настанет момент, когда снова можно будет двигаться. Они работают насколько это возможно. Они обедают, возят детей в школу, а по вечерам снова ожидают... Так сегодня живет много людей, выехавших из Украины или находящихся в условно безопасных районах. Я знаю много таких, я сама иногда такая же...

У Психолога » Війна »

Я в безопасности, даже не слышу воздушных тревог, занимаюсь повседневными делами, помогаю Украине, чем могу сегодня. И только иногда замечаю, насколько я “заморозилась”. Это случается тогда, когда я сканирую свое тело, когда занимаюсь йогой или работаю со своим психотерапевтом. И я каждый раз думаю: "Вот снова"... Я знаю этот свой процесс. Я знаю, что моя частая реакция в стрессе – замирать, потому что так когда-то казалось безопаснее, будто я тогда становлюсь маленькой и незаметной. Сегодня это уже не работает, потому что я на самом деле в безопасности. В реальности я нужна этому миру, своей семье и стране активной, работающей, помогающей.

Когда-то услышала от своей супервизора, что мы все маленькие капельки Украины, мы все важны, потому что вместе мы - целая страна. И каждая капля должна позаботиться о своей целостности, о своем благополучии, чтобы потом влиться в океан таких же частичек, полных жизненных сил и способности творить. Это о так называемой вине выжившего. Да, я жива, я сейчас не на войне, не на передовой. Я могу дышать свободно, хотя часто мое дыхание все еще сжато, мои плечи еще скованы, моя шея двигается тяжело и осторожно.

Я знаю, что я такая не одна. Ко мне обращаются клиенты, которые сейчас в условной безопасности, некоторые – за рубежом, однако ни один из них еще не сказал, что его тело полностью расслаблено, а сердце свободно от переживаний. Я долго думала, возможно ли сейчас такое вообще, можно ли на 100% отдаться радости, хотя бы на час, забыв о страданиях, которые сейчас испытывают тысячи людей. Уверена, что такая радость жизненно необходима, что всем нам нужно учиться жить и творить в новых условиях. Знаю, что нам нужно лелеять наши капельки, собирать силы, создавать свою жизнь новой, другой. И я знаю, что для этого нужно очень много энергии, которую мы можем искать в каждом солнечном дне, в каждой улыбке родного человека рядом, в телесных практиках, в любимом кофе, в мечтах и ​​воспоминаниях.

Только так сможем сохранить себя, свои силы для будущего, на которое у нас так много планов. Сегодня важно заботиться о себе, чувствовать свои потребности и уметь их удовлетворять. И у каждого из нас свои методы. Кому-то важно достаточно спать, полноценно питаться, заботиться о своем теле. А у кого-то есть энергия и на другие потребности: почитать книгу, навестить родных и близких, вообще работать и жить полноценной жизнью. Необходимо найти именно свой баланс между тем, что мне нужно и что я сейчас могу. И не требовать от себя большего. Эта задача не так легка, как может показаться вначале. У тех, кто себя слышал недостаточно хорошо до войны, она еще больше усложняется. Но я верю, что каждый найдет именно свой, единственный и уникальный способ жить в этом новом мире.

У Психолога » Війна » Автор: Катерина Павлюк.

0

226

ВИНА ИЛИ КОМПЛЕКС ВЫЖИВШЕГО. КАК СПРАВИТСЯ.
У Психолога » Війна »

Вина выжившего многих сейчас парализовала.

Те, кто находится в безоспасности, те кто имеет какой-то уровень комфорта столкнулись с очень тяжёлыми переживаниями, которые мешают жить и быть эффективным здесь и сейчас.

Поэтому я подготовила лаконичную, короткую заметку на эту тему. Чтобы она помогла вам навести порядок внутри, обрести необходимую ясность и продолжать жить.

Структура этой статьи будет следующая: симптомы, причины, самопомощь.

Симптомы:

- стыдно и неловко быть в безопасности, жить обычную жизнь, гулять, пить чай/кофе, делать маску для волос и т.п
- занимает большое пространство в мыслях самоедством
- лишает сил работать и общаться
- в теле может выражаться вялостью, сонливостью, бессилием.
⠀синдром беженца

Причины:

- война усугубила прежнюю проблему, что человек не ощущает себя ценным/важным
- воспитание на идеях гиперсправедливости, что у всех должно быть поровну
- с детства привык к обесцениваю своих негативных чувств, "Что ты плачешь, тебе грех жаловаться" и т.п.
- “Если я не страдаю так же сильно как все, то я не такой как все, а значит одинок, изгнан из стаи.”

Проживается так, что человек наказывает и осуждает себя за то, что он находится в более комфортных условиях.

Это деструктивно, т.е разрушает,

а не способствует созданию, созиданию, движению энергии и влиянию.⠀

Лучше заменять вину на ответственность и заботу.

Как трансформировать:

Снимите с себя ответственность за то, что вы не совершали и отдайте тем, кто к этому причастен. Не вы начинали эту войну!
Разрешите себе горевать и печалиться по собственным потерям (стабильности, прошлых планов, привычной жизни), ваши чувства имеют место и объём.
Прекратите себя наказывать и хлыстать эмоциональной плетью, как токсичный родитель.
Начните заботится о себе (физически и эмоционально).
Начинайте заботится о тех, кто рядом, в той форме в которой это сейчас возможно.

И ВАЖНО. Отмечайте то, что удаётся СДЕЛАТЬ в той реальности и в тех условия, в которых вы находитесь прямо сейчас.

покормили котиков - гуд
помогли со сбором гуманитарки - гуд
поддержали кого-то в переписке/звонке - гуд
поделились информацией и контактами - гуд.

СОХРАНЯЙТЕ ПОДДЕРЖИВАЮЩИЕ УСТАНОВКИ:

“Я Окей (нормальный), независимо от того, что со мной происходит.”⠀
“В каждый момент времени я делаю лучший возможный выбор.”
“Я имею право на заботу и самосострадание.”
Ps

По возможности обращайтесь за поддержкой и помощью к психотерапевту. Так как вина выжившего - это признак, что и до войны была психологическая травматизация.

⠀У Психолога » Війна » Автор: Вероника Юрьевна Тараненко.

0

227

ЖИТТЯ У ПЕРІОД НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
У Психолога » Війна »

Хоча невизначеність завжди була невід'ємною частиною нашого життя, в умовах війни вона відчувається ще сильніше та може стати причиною сильного стресу. Проте, хоча іноді тривога та занепокоєння можуть бути корисними для розв'язання актуальних проблем, тривога пов’язана із невизначеністю часто є неефективною, виснажує та навіть може паралізувати.

Ось кілька порад, що можуть допомогти знизити вплив невизначеності на ваше життя та знайти сили повернутися до діяльності, що базується на ваших цінностях.

Підтримуйте життєвий баланс. Дійсно, під час війни ми іноді можемо присвячувати весь свій час читанню новин або волонтерській діяльності. Проте турбота про себе є однією з найважливіших речей, які можуть допомогти знизити стрес та рівень тривоги. Не забувайте про сон, їжу та фізичну активність, не забувайте спілкуватися з людьми та хоча б пів години на день робіть щось, що приносить вам радість.

Будьте уважними до себе. Якщо помічаєте високий рівень тривоги — спитайте себе, чи вона пов’язана з реальними проблемами чи гіпотетичними. Якщо ви відчуваєте «гіпотетичне» занепокоєння, нагадайте собі про те, що в цей момент мозок не займається проблемою, яку ви можете вирішити прямо зараз, а потім знайти способи відпустити занепокоєння та зосередитися на чомусь іншому.

Контролюйте те, що можете. Так, зараз ви не можете вплинути на те, щоб війна закінчилася. Але у ваших силах зробити те, що може наблизити нашу перемогу — задонатити, розповсюдити важливу інформацію, підтримати словом чи ділом тих, кому це потрібно, та попіклуватися про себе, щоб мати змогу продовжувати це робити.

Прийміть, відпустіть та поверніться до того, що важливо прямо зараз. У моменти, коли ви помічаєте, що складні відчуття починають накривати, назвіть їх. Скажіть “Я відчуваю тривогу”, “Мені страшно за своє майбутнє” тощо. Після того, як ви помітили та назвали свої почуття, згадайте, що попри неприємні думки та почуття, все одно є речі, які щиро вас хвилюють. Настав час сфокусуватися на них. Попри складні думки та почуття, ви маєте силу діяти спираючись на власні цінності та сфокусувавшись на речах, які дійсно для вас важливі — наприклад, на чомусь із того, що є у попередньому пункту списку, або на чомусь іншому.

Спробуйте повторювати ці кроки щоразу, коли помічаєте, важкі думки та почуття. Як і будь-яка навичка вона тренується, тому щоразу, коли ви практикуєтеся, ви вдосконалюєтеся в цьому.

Автор: Маргарита Костенко

0

228

"І ЩО МЕНІ РОБИТИ ДАЛІ?". ПРО ВІДЧУТТЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ.
У Психолога » Війна »
Сьогодні поговоримо про почуття невизначеності та підвішеності, які зараз відчувають багато хто.

Все частіше чую, що людей турбує стан підвішеності, адже "начебто хочеться повернутися додому, але вдома все ще війна чи вдома як такого вже немає. Начебто б у безпечному місці добре, але невідомо що буде далі. Начебто мені тут добре, але як жити далі після побаченого і того, що сталося?

Як часто вас відвідують думки, на кшталт:

Як мені тепер жити?
Як мені вибудовувати плани, якщо все змінюється щодня/година/хвилину
Як мені жити далі, якщо не знаю, що буде завтра?
Мені погано, бо я не можу змінити ситуацію в країні/світі?
Почуття невизначеності, підвішеності один із найсильніших факторів стресу, при якому людина перебуває в стані між (як між важливим вибором чи станом між життям та смертю). Невизначеність від тих подій, результат яких невідомий, завжди викликатиме посилене відчуття тривоги, ніж від подій, результат яких вирішено наперед.

Особливо руйнівним це є для людей, які намагаються все контролювати, адже може стояти установка "не можу контролювати = програв". Тому приходить, слідом за почуттям невизначеності, вина (за те, що не передрік події або не зробив щось наперед), безсилля і безпорадність і ненависть до себе, які накривають з головою.

І далі людина шукає вихід, через спроби жорсткого контролю хоч чогось, що справді в її силах і де вона не безпорадна, де вона не навидітиме себе.
Інакше людина може впасти в пригнічений, апатичний стан, де йому страшно, складно і де він ніхто і ніщо, і де немає виходу.

То що робити з цим почуттям?

Зрозуміти, що викликає почуття невизначеності.
Для цього ви можете зробити глибокий вдих - видих і записати собі відповідь на запитання:
Які думки викликали в мене почуття невизначеності, вини, ненависті до себе за останні 2 тижні?
Прийняти, що зараз є ситуація, яку у вас немає можливості проконтролювати, вирішити чи прискорити рішення в "потрібну" вам сторону.
У цьому житті є щось непередбачуване, яке не піддається нашому контролю, і яке може мати різний результат, який може як сподобатися нам, так і навпаки. Не просто так є прислів'я "Хочеш насмішити Бога? Розкажи йому про свої плани".

Для того, щоб було легше приходити до прийняття невизначених подій, ви можете:

☀️ Робити дихальні вправи.
☀️ Робити фізичні вправи, щоб знизити тривогу і допомогти тілу вивести адреналін "в потрібне русло".
☀️ Знайти або створити свої фрази талісмани, які вас повертатимуть у стан "тут і зараз".

читайте також:
Життя у період невизначеності Хоча невизначеність завжди була невід'ємною частиною нашого життя, в умовах війни вона відчувається ще сильніше. Ось кілька порад, що можуть допомогти знизити вплив невизначеності на ваше життя та знайти сили повернутися до діяльності, що базується на ваших цінностях.

Куди діваються мої сили або що робити, якщо нічого не хочеться. Немає сил щось робити, більшість часу тягне сидіти в інтернеті або в соціальних мережах, настрій може бути більшість часу знижений. Я для себе виробив такі правила...

☀️ Розпланувати свій стрес.

Для цього вам потрібно відповісти на запитання і, бажано, виписати, перше, що спадає на думку:

Що вас тішить?
Що відволікає від певних подій?
Що стабілізує, призводить до рівноваги?
Що викликає негативні емоції?
Що пригнічує, наче вбиває, висмоктує всі сили?
Відповівши на ці запитання, ви зможете розуміти, які справи, на даний момент, вам допомагають, а які деморалізують.

Саме 4 та 5 пункти необхідно планувати та обмежувати за часом.

☀️ Правило "маленьких справ" вам також допоможе знизити вплив бажання контролю, знизити провину та ненависть до себе.

І наостанок хочеться нагадати про фразу написану на кільці Соломона: "Все пройде. І це теж"

Автор: Александра Сергеевна Белоус

0

229

ДІЄВІ ЛІКИ ВІД «ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ» ДЛЯ ТИХ, ХТО ЗАРАЗ НЕ ВДОМА
У Психолога » Війна » Дієві ліки від «відчуття провини» для тих, хто зараз не вдома

Буду говорити про те, що резонує, про те, що декому може здатися говорити недоречно, не на часі, не патріотично…або навіть соромно, але вважаю, що потрібно.

Замість того, щоб жувати соплі через само-накручене або нав’язане НЕдобрими людьми відчуття провини того хто вижив /хто вивіз своїх дітей з небезпеки / відчуття зрадника рідної землі; замість того, щоб смикатися із сторони в сторону, то в пошуках аргументів на свою користь, то в пошуках виправдань своїх дій та рішень, і тим паче замість безглуздого приречення себе на довічні страждання великомученика за те, що не вмер, що живий… натомість всього цього можна і ПОТРІБНО! використати цей час і цей шанс з користю та направити свої дії во благо на всіх рівнях та в будь яких масштабах.

Про що це я?..

Ми реально сильна, мужня, талановита, багата на людські й природні ресурси нація та країна. І пекельно боляче усвідомлювати, що в деяких ключових аспектах найбільша небезпека, «зрада» та зараза сидить у головах та в подвійній моралі, а деякі роками вкарбовувані у мізки людей погляди та звички тягнуть нас, сучасних українців, в ту клоаку, з якою саме зараз і бореться Україна.

Зверніться до психолога безкоштовно з приводу війни або поставте питання на форумі.

Ми, як нація, справді потребуємо глобальних етнічних змін на рівні свідомості, поведінки та цінностей. Нам конче важливо не втратити себе, а створити кращу, ліпшу версію нашої етнічності та наших цінностей, і так щоб задеклароване не розходилося з реальністю та діями.

А для цього важливо:

 Усвідомити підступність та практичну неефективність маніпулятивних міркувань та провокацій, які не тільки ослаблюють, а ще й озлоблюють і направляють думки, почуття та дії зовсім не в те русло, яке зараз потрібне для перемоги в цілому й кожному з нас як представнику нації. Ті, хто їх «розкручують», знаходяться або в своєму шоковому стані зміненої свідомості і роблять це несвідомо, від болю і слабкості, або діють як раз свідомо (і тут питання навіщо?), але однозначно за такого розкладу вони і не друзі вам, і не патріоти України.

 Актуалізувати у свідомості концептуальні речі. Ніхто не може вам докоряти, що ви живі. Життя – найбільший скарб та найдорожча цінність. Але як його прожити це вибір. Можна безглуздо жити і безглуздо також померти, а можна і потрібно на добро і во благо. Це показник свідомості і цінностей людини.

 Взяти відповідальність і використати цей час з користю для себе і Батьківщини. Ще донедавна багатьом здавалося чи серйозно, чи просто заради «потрендіти», що десь там, в інших країнах ото! життя. Яке саме воно «ото» багато наших земляків дізнається просто зараз. І тут включається всім знайоме «добре там, де нас нема». Було не так, як хотілося, вдома, тепер знову не так, але вже не вдома.

Знецінення себе і свого / іншого й нового / перспектив та можливостей - притаманна риса багатьом, над якою також потрібно попрацювати.Страх змін, вузкість поглядів, слідування застарілим стереотипам та звичкам – погубили не одну долю. В той же час еволюція та розвиток полягають в своєчасних та корисних змінах, як на внутрішньому (ментальному), так і на зовнішньому (поведінковому)рівнях.Важливо дозволити собі якісні зміни. Не треба намагатися здаватися розумнішими/обізнанішими/досвідчешеніми, ніж є. Стидатися та зрікатися свого досвіду та історично обумовленого способу життя. Не соромно чогось не знати, щось побачити або спробувати вперше. Соромно не хотіти знати, не вчитися, вперто триматися за обмежуючі звички та погляди.

Бути чи не бути, «жертвою» обставин, чи «переможцем» по життю – ось в чому питання.Класик заповідав: «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь».Зараз час навчатися, тим більше якщо опинилися за таких умов та обставин.

Помічайте різницю в звичках, поглядах, цінностях у стосунках між людьми, їх поведінці, у соціальних нормах та правилах.Не кваптеся знецінювати та робити висновки «у нас не так, значить - погано», «це не звично, значить не для нас». Точно в будь якому новому досвіді, країні, звичаях, традиціях, цінностях – є щось хороше, живе, потрібне, інакше б його не існувало.

Беріть і прищеплюйте в свою свідомість та практику найкращі приклади.Замислюйтеся, як ви можете використати нові знання в своєму житті, як цей новий досвід може якісно позитивно змінити вашу особистість.Почніть сіяти і виховувати в собі те хороше, чим хотілося б поліпшити себе, родину, країну.

Можна почати з елементарного, але важливого:

 Навичок сортування сміття та турботливого ставлення до природи;

 Взаємоввічливості (про яку писала Ліна Костенко) у магазинах або на автомобільних дорогах та толерантності й доброзичливості у спілкуванні;

 Придивіться до «мовного» питання, як це налаштовано в інших країнах, чи викликає це дискусії, маніпуляції та проблеми між людьми?

 Поведінки дітей і мамочок на дитячих майданчиках, адже задача не «приховати» методи виховання і «здаватися» нормальними, а застосовувати нормальні методи вихованні і бути нормальними;

 Дозволити собі та навчитися нової якості та способу життя людей літнього віку;

 Дослідження життєвих цінностей та пріоритетів, вивчення способів знаходження балансу між працею та відпочинком;

 Культивації фізичної культури на всіх рівнях і для всіх поколінь;

 Поваги до сімейних традицій та цінностей людей з різних країн;

 Поваги та дотримання законів, а також функції «соціального контролю» з метою підтримання високої якості життя там, де ви живете тощо.
І на останок, ще донедавна, так склалося, багато хто з нас дорослих мріяв або планував, щоб його діти навчалися закордоном.

А зараз час навчатися і змінюватися для нас, дорослих. І це багаторівневе випробовування кожного. На те, як ми міркуємо, які цінності маємо, які рішення приймаємо, як ми діємо.

Дай Бог нам сил, мужності, бажання, потенції розвитку змінити вектор нашої свідомості і історичного досвіду із хронічного безкінечного і безрезультатного «намагатися» і вічної боротьби, в процес справжнього реального досягнення розквіту, корисних змін та Перемоги.  А Україна – це ми, і вона починається з кожного з нас.

Бажаю нам свідомості, позитивної дієвості та активності там де б ви не були, психології Переможців та щирості і любові в серці.

Слава Україні!

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко

0

230

АДАПТАЦІЯ І ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАХИСТИ. І ЧОМУ НЕ МОЖНА ЗВИКАТИ ДО ВІЙНИ.
У Психолога » Війна »

Війна, і все що відбувається навколо, продовжує на нас впливати. Цей вплив потужний, в більшій мірі негативний і важкий для усвідомлення, інформаційного та емоційного перетравлення.

Я проводжу багато консультацій і спостерігаю, як психіка кожної окремої людини намагається справитися з тим, що відбувається, намагається знайти пояснення, шукає шляхи і способи сховатися від болісних емоцій, хоч у чомусь знайти опору.

Але чи завжди наша психіка «права» і діє на користь нам?

Найгірше що зараз може статися, це звикнути до війни і перестати її помічати.

На захист від шоку, емоційного нестерпного болю та жаку, у нас включаються деякі психологічні механізми. Вони трохи «пом’якшують» правду, віддерміновують усвідомлення деяких факів, та змінюють наше сприйняття реальності. Але якщо вони діють надто довго, то можуть більше нашкодити аніж допомогти.

Чому? Психологічний захист можна порівняти з анестезією. Яка допомагає пережити і не відчувати страшний біль, при тяжкій травмі або під час хірургічного втручання. Але постійно бути під анестезією, це бути постійно в зміненому стані свідомості, іншій реальності, із заблокованими емоціями, не прожитими почуттями, що є внутрішньою бомбою уповільненої дії, не менш небезпечною ніж зовнішня зброя.

В той же час, механізм адаптації – це еволюційний процес формування нових видів реакції, нових пристосувань, норм та способів поведінки, що дає можливість індивіду краще виживати в нових умовах, бути сильнішим, дієвішим, життєспроможнішим.

Адаптація і психологічні захисти - різні речі. Потрібно розуміти, що автоматично запущений психологічний захист (тобто колись давно сформована реакція), це далеко не те корисне новоутворення, яке називається адаптацією.

Адаптація, це коли при повітряних тривогах виробляється новий патерн реагування, і людина йде в укріплення щоби вижити.

Коли вчиться жити в нових умовах, опановує нову діяльність або професію, а не прагне будь яким чином продовжувати жити далі звичним укладом.

Приклад психологічного захисту - коли людина «не чує сирени» та ігнорує небезпеку. Або живе в перманентному очікуванні «от –от все закінчиться, тоді…», це не про надію та віру, а про зависання у часі між минулим та майбутнім.

Психологічні захисти різні і проявляються залежно від індивідуальних особливостей особистості.

Наведу приклад деяких з них:

• Заперечення: «ні, вони (вороги) вже не повернуться до нашого міста», «ні, над нами більше не будуть літати ракети»…

• Витиснення: коли у людини зникають з пам’яті емоційно складні та травматичні події, чим більше травма, тим більше витіснення. Або людина свідомо намагається уникнути складної та болісної реальності по принципу «я цього не бачу, цього не існує, а значить мене це не стосується»; «я вже не там, я хочу назавжди забути та стерти це із пам’яті». Власне бажання зрозумілі, але так воно не працює.

• Пасивна агресія: проявляється в неконструктивних думках та поведінці. Наприклад: «я в своєму місті, я в своєму домі, я не буду ховатися (виїзджати, вчитися володіти зброєю або технікам самооборони), як прийдуть (вороги) – тоді буду вирішувати що робити». В деструктивному пошуку винних в ситуації (родичів, сусідів, політичних діячів), наприклад «це потрібно було давно так робити, ще в N- році, а що тепер…», «а чого ж ви не за того президента голосували?» тощо. Вираженні агресії та емоційного напруження шляхом супротиву, заперечення, сперечання заради сперечання.

• Прийняття бажаного за дійсне: «Київ звільнили, а Київ – це столиця, значить перемогли». «Ми тепер в іншій країні, тепер все буде чудово...».

• Раціоналізація: один з видів психологічної пасивності, яка маскується за постійним моніторингом, аналізом та інтерпретацією новин та подій, за якою крім демагогії нічого не стоїть. Небезпека в тому, що раціоналізація - це глухий кут, куди може тікати людина від власних емоцій (тобто не відчувати їх), а також ілюзія бурхливої мислиннєвої діяльності, в якій насправді і втрачаються сили та енергія, яку можна було б направити на дійсно корисні для себе речі.

• Інфантилізація: проявляється в незрілій позиції просто сидіти і чекати, поки все це мине, що хтось прийде та врятує, або налагодить життя в іншому місці. Схоже на притаманну дитячому віку гру «чик-чирик я в хатинці». Людина знаходить і занурюється в приємний и безпечний для себе світ комп’ютерних ігор, читання художньої літератури в величезних об’ємах (наприклад), і не хоче торкатися до зовнішньої реальності. Характерним проявом можуть бути думки та позиція «мене це не стосується, нехай домовляються «сильні світу цього», «я не знаю, що я можу», «що скажуть, те й буду робити». Дозволити собі таку дитячу позицію під час війни – це перекласти відповідальність за своє життя не зрозуміло на кого.

• Знецінення: як психологічний механізм може проявлятися в неадекватній оцінці (знеціненні) самих стимулів та їх значення. Наприклад: «постріли – це не ракети», «ще не дуже близько бахкає…коли бахне за городом, отоді я подумаю, що робити». Знеціненні можливостей та власної здібності діяти по-іншому, по-новому: «що я можу? я людина маленька, ніхто ніде нічого не вирішує», «немає ніякого сенсу нічого робити», «я не зможу там знайти роботу/ вивчити мову», «як я мушу шукати роботу під час війни? Іншим вдається, а я не такий…» тощо.
Наголошу ще раз, що за всіма психологічними захистами стоять почуття та емоції, до яких людина боїться свідомо або несвідомо торкатися. Вони нікуди не зникають, а накопичуються у вигляді некерованої напруги в думках, поведінці та тілі.Оскільки психологічні захисти були сформовані здебільшого ще в дитинстві, то підсвідомість їх включає автоматично, «вважаючи», що людина не зможе справитися, «витягнути» цю реальність і натомість пропонує свою.

Таким чином, деякі психологічні захисти привчають нас жити у війні не помічаючи її, і того, що відбувається навколо.

Адаптації, які мають виникати, це навпаки – пристосування, що допомагають нам боротися і виживати.

Це нові звички, нові навички, нові погляди, нові рішення, які роблять нас сильнішими, емоційно витривалішими, соціально небайдужими та єдиними в поглядах і цінностях, допомагають вижити, дають сили змінити ситуацію, зупинити агресію, перемогти.

Більше про корисні новоутворення та адаптації, які вважливо в собі помічати та розвивати читайте в наступних статтях.

Бажаю нам всім емоційної витривалості та душевного тепла, бути міцними і рішучими, людьми і воїнами з великої літери, сил нам і наснаги, правильних думок та конструктивних корисних дій!Скорішої перемоги і миру на нашій землі!

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко

0

231

МОЙ БЛИЗКИЙ ВЕРНУЛСЯ С ВОЙНЫ ДРУГИМ ЧЕЛОВЕКОМ. КАК ЕМУ ПОМОЧЬ?
У Психолога » Війна »

Война меняет людей. Даже те, кому удалось избежать попадания в «горячую точку», испытывают огромный стресс из-за невозможности удовлетворить базовые потребности - в безопасности, стабильности.

Если же человек стал  непосредственным участником боевых действий, то его изменения могут быть настолько сильными, что близкие теряются, испытывают тревогу, страх, непонимание как как взаимодействовать с этим «новым»  человеком.

Давайте разберемся, что же с ним произошло, и как с этим быть.

Оказавшись в зоне боевых действий, где его жизни каждую минуту угрожает опасность, человек, по сути, возвращается к своему первобытному состоянию, когда ведущую роль играет рептильный мозг - это самая древняя часть мозга, он концентрируется на том, что необходимо для выживания: постоянное сканирование пространства, побег от опасности, атака, поиск еды. Бывает, что приходится наблюдать за гибелью других людей, это очень сильно расшатывает понятия нормы и включается «эмоциональная холодность» как некий защитный механизм, уберегающий психику от разрушения.

В этом состоянии солдат возвращается домой - и вот, после долгожданной и радостной встречи, близкие обнаруживают, что человека «словно подменили».

Для военного, вернувшегося домой, также становится неожиданностью то, что с ним происходит. Он дома, но ощущения от этого «дома» радикально отличаются от того, что он помнит- нет того спокойствия, умиротворенности, о которых он мечтал, будучи на фронте. Почему?

Ситуация изменилась, опасности больше нет, но мозг по прежнему находится в режиме «выжить», включены все защитные механизмы, и  необходимо время, чтобы перестроиться. Психика не в состоянии быстро справиться, «переварить» глубокую травму, полученную в зоне боевых действий.

Человек может стать чрезмерно возбудимым, раздражительным, вести себя агрессивно, либо, напротив, замыкаться в себе, не проявлять никаких эмоций, могут быть проблемы со сном, адаптацией к мирной действительности, может испытывать вину за то, что выжил, в то время как другие погибли, либо, что не получилось кого-то спасти.

Как вести себя в подобной ситуации, чем вы можете помочь?

Важно понять и принять, что партнер, родственник действительно изменился.

Самой лучше опорой в этот период для него будет принятие, стабильное, спокойное состояние близких и постепенное возвращение к прежней жизни.

Расскажите, как вы жили то время, пока его не было. Для многих после возвращения с фронта важно понять и почувствовать, что все, что произошло - не напрасно, поэтому уместно будет поблагодарить за то, что он защищал вас, если действительно это чувствуете.

Возможно, вы будете ощущать напряжение с его стороны в моменты, когда проявляете ласку, нежность, внимание - можно спросить - как бы ему было хорошо, комфортно?

Вообще, важен диалог, как если бы вы знакомились с новым человеком, потому что он изменился, и «старые» привычные схемы могут оказаться нерабочими.

Если вас ранит его поведение, можно сказать о своих чувствах, но в спокойной форме, не превращая разговор в скандал. Старайтесь использовать «Я-сообщения» - я чувствую, мне бы хотелось, я была бы рада и тд.

Если он хочет рассказать то, что с ним происходило - можете выслушать, но первой лучше не начинать разговоры о войне.

Старайтесь понемногу вовлекать его в прежние дела, занятия, общение, но ненавязчиво, обязательно оставляя личное время и пространство.

Чего стоит избегать?

Не стоит неожиданно появляться у него за спиной, старайтесь избегать резких громких звуков - его мозг по прежнему может считывать это как опасность.

Не стоит проявлять жалость, называть его «бедненьким», давать ему понять, что он стал странным, с ним «не все в порядке».

Важно осознать, и вам, и ему, что его изменения  - НОРМАЛЬНАЯ реакция на НЕНОРМАЛЬНУЮ ситуацию, в которой он оказался, и его психика справляется с этим так, как может.

Не стоит проявлять гипероопеку и рассказывать, что он должен делать.

Также не стоит чрезмерно потакать всем его желаниям - если что-то вызывает у вас сильный дискомфорт, не стоит об этом молчать, жертвуя собой.

Вообще, в подобной ситуации, как в самолете, работает правило «кислородной маски» - вначале на себя, потом на того, кто рядом.

Забота о себе крайне важна для вас, потому что именно ваше ресурсное состояние может стать опорой для близкого человека.

Не стоит противодействовать его встречам с боевыми товарищами, так как, возможно, именно их он сейчас воспринимает как наиболее близких людей.

Если возникают сложности, было бы очень хорошо обратиться к специалисту, и человеку,  вернувшемуся с фронта (чтобы проработать травму, обучиться способам саморегуляции и не пропустить ПТСР, которое может определить только специалист),  и членам его семьи (для поддержки помощи в адаптации к изменившейся реальности, требующей новых способов реагирования).

Я желаю каждому поскорее обнять  своих родных и близких!

Автор: Инна Велигурская.

0

232

ПОКРОКОВІ ПІДКАЗКИ, ЩО РОБИТИ З ДІТЬМИ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ВІЙНИ!
У Психолога » Війна »
Біль нашого часу, часу війни!  Батьки та діти.

Покрокові  підказками, що робити з дітьми, котрі постраждали від війни.

Багато українців поїхали за кордон з сім’ями з дітьми. Діти втратили безпечне, постійне місце, свою кімнату, ліжко, стіл. Друзів, спілкування, вулиці, звичну їжу. Це є дуже важливим переживанням внутрішньої безпеки дитини. Діти травмувалися вже самим переїздом.

Важчим є, коли дитина втратила батька на війні, чи він безвісти пропав. Можливо були в окупації, чи бачили поранені чи мертвих людей, бачили та чули вибухи, будівлі, які рушаться, а в них люди. На їх очах влучували ракети в маму ( мама помирає, інші рідні). Реакціі дуже індивідуальні, залежать від віку та здорової прив’язаності ( це стосунок з мамою, чи він є довірливий чи тривожний), та тут я напишу, про реакціі травми.

Зверніться до психолога безкоштовно з приводу війни або поставте питання на форумі.

Мама відповідає за дитину. ПАМ»ЯТАЙТЕ! У зв’язку з травматичною зміною, дитина починає хворіти, що є новим для мами, та мама не знає, що робити в таких випадках, куди звертатися, до якого лікаря, як говорити з дитиною про її переживання, про її стан. Бо ще сама може не розуміти, як справитися з собою.

Що робити покроково:

1 Мама, опікуни, ви маєте в першу чергу стабілізувати свій стан. Адже, дитина зчитує імпульси тривоги, неспокою, які ви відчуваєте, і сама, будучи «раненою», не відчуває, що є сильна мама, опікун, які можуть  бути опорою, які можуть бути сильнішою за стан дитини, на яких можна покладатися. Що ви можете допомогти. Не пошкодуйте коштів на допомогу психотерапевта, ( зараз є і безкоштовне надання психологічної допомоги), щоб стабілізувати свій стан, та зрозуміти куди далі рухатися в допомозі своїй дитині.  Важливим,  є ще те, щоб в ситуації, яка трапилася, розуміти, навчитися, як говорити з дитиною, про події, які вона пережила. Коли ви не знаєте, як і про що говорити, уникаєте, всі переживання дитини забиваються в тіло, і проявляться психосоматичною симптоматикою, якою мірою? , в кожного індивідуально.

2 Запишіться, в тій країні, де ви знаходитеся до лікаря педіатра, паралельно, коли є вже складна симптоматика до психіатра, та ідіть туди з вашою дитиною.

3 Запишіть собі в нотатки, всі симптоми, які ви бачите у своєї дитини: безсоння, розмовляння у сні, тривогу, запор, понос, нудота, розчісування тіла, раптовий кашель, страхи, беззилля тілесне, втрата орієнтації, інше.

Для чого писати в нотатки: коли ви прийдете до лікаря, ви вже сама будете хвилюватися, та у вас буде обмежений час для зустрічі. Це обмеження часу буде тиснути на вас, що дасть додатковий стрес, і ви можете забути про важливі симптоми, які необхідно почути лікарю, для коректного призначення лікування, коли воно буде показане.

Коли буде призначене медикаментозне лікування, до прикладу, на місяць, вже запишіться до цього ж лікаря, щоб до закінчення приймання ліків, днів за 3-5 ви могли піти на повторну консультацію , щоб не переривалося лікування. (Така схема відвідування лікаря, працює і для дорослих).

Як говорити з дитиною, про психологічну допомогу:

- вам самій в першу чергу, необхідно усвідомлювати, що ви мама, і ви відповідаєте за здоров’я своєї дитини;

- поговорити з дитиною, що ви як мама хочете допомогти, але так як допоможе фахівець, ви не можете, і тому є психотерапевти, це спеціально навчені люди, як допомагати дітям пережити травму. При цьому, самій було би добре, вірити в це. Коли ви сама не вірите, ( тут,також, можна говорити про травматизацію психіки), та ваша дитина зчитає вашу недовіру (так працює наша психіка, нам не потрібні слова для спілкування, ми передаємо емоційно те, що хочемо сказати);

- не надійтеся, що ваша дитина погодиться піти до лікаря чи терапевта після першої розмови вами з нею. Адже мозок травмувався, і крім травми, він може нічого не сприймати більше. Тому ви,  без тиску запрошуєте разом піти, бо ви мама, і маєте опікуватися дитиною, бо дитина ще не розуміє життя, і не вміє усвідомлювати, що з нею сталося і що робити зі своїм станом. Що ти моя дитина, ти можеш завжди звернутися до мене за допомогою, і я доросла, я знайду рішення, як тобі допомогти);

Пам’ятайте: коли дитина мала безпечне життя, више написане, батька, маму, інше, де вкладала багато енергії , де було її все життя, і коли в неї це забрати, на це місце необхідно щось дати, «покласти». Коли немає чого дати, відбувається надлом в психіці, який може і не вирівнятися та спонукати до психічного розладу. Коли вчасно не знати куди звертатися за допомогою, або не хотіти.

Пам’ятайте: психотерапія це не назавжди , та те, що ви візьмете з терапії, це залишиться з вами назавжди!

Тетяна Пелех - психотерапевт.

0

233

СИНДРОМ БІЖЕНЦЯ. РИЗИКИ ТА НАДІЇ
У Психолога » Війна »

Сьогодні важко знайти українця, якого прямо чи опосередковано не торкнулося таке явище, як еміграція.

Що ж таке еміграція?

Еміграція – це радикальна зміна всього: мови, культури, стилю поведінки, історії, географії, кола друзів, найчастіше професії. І це стосується процесу еміграції загалом. При цьому рівень стресу знаходиться в настільки високих цифрах, що потребує мобілізації всіх ресурсів організму. А якщо еміграція вимушена? У такому разі, крім основних процесів, що супроводжують емігранта на етапах адаптації, він зазнає ще й процесів, що притаманні проживанню горя чи втрати. Більшість емігрантів проходять через п'ять стадій адаптацій: від ейфорії та захвату новою країною до депресії та заперечення цього досвіду. Цей процес називають «синдромом емігранта».

Вперше "синдром емігранта" описав американський психолог Гаррі Тріандіс. Він виділяє декілька поступових стадій, що супроводжують людину в процесі адаптації на новому місці:

- Ейфорія (від кількох днів до шести тижнів)

Ця стадія передбачає деяке зниження критичного мислення та усвідомлення реальності. Закінчився період переїзду, збору документів – на цьому етапі можна ненадовго розслабитись та набратися сил для наступних етапів. Глобальних планів на новому місці ще немає, зіткнення з новою культурою також.

- Етап поступового розчарування або туристична фаза (від двох тижнів до двох-трьох місяців)

Людина починає усвідомлювати ситуацію та вивчати оточуючих людей, помічати культурні відмінності та відчувати мовний бар'єр. Свіжі спогади про рідну країну та причини переїзду ще залишаються в голові, є мотивація справлятися з труднощами, але з'являються перші зіткнення з новою реальністю, руйнування стереотипів про країну перебування, зіткнення різниці менталітетів та звичних алгоритмів життєвого циклу.

- Орієнтаційна фаза (пара місяців)

Емігранту доводиться інтегруватися в місцеве суспільство, заводити нові знайомства, розумітися на соціальних, політичних, економічних та адміністративних питаннях. Через відсутність досвіду в цих умовах у нього чимало невдач, незнайоме середовище та новий досвід забирають багато моральних та фізичних сил. Людина перебуває у постійному стресі і вразлива психологічно. На цьому етапі присутнє сильне почуття чужорідності та відсутність відчуття "вдома". У деяких людей можуть виникнути думки про власну неповноцінність, дискомфорт від спілкування з навколишнім світом через неможливість зрозуміти людей у новій країні, відчуження. Часто це виливається у свідомі спроби знизити спілкування з іншими людьми, ізолюватись, з'являється розчарування у переїзді, людина починає ставити собі питання про правильність її вибору. У нього виникають сумніви у власній цінності, сильне невдоволення собою та навколишнім світом, повністю зникає почуття своєї ролі у новій країні.

- Депресивна фаза (від місяця до кількох років)

Активується психологічний захист через розлуку з сім'єю, мовний бар'єр, дискримінацію, проблеми з документами або фінансами. Людина продовжує уникати спілкування з місцевими, ізолюватися від культури та нового досвіду. Природною реакцією на багато ситуації стає агресія, заперечення, роздратування. Зростає агресія стосовно не тільки місцевого населення, а й найближчого оточення. Цей етап, так зване "дно" кризи, загострення всіх негативних переживань і саме тут робиться вибір - пересилити себе і почати адаптуватися, навіть якщо нічого не виходить, або розчаруватися в собі і новій країні і повернутися назад.

- Подолання депресії

На цій стадії емігрант активно вивчає місцеву культуру, мову та порядки суспільства, дехто освоює нову професію. Поступово депресивних епізодів стає дедалі менше, починають з'являтися нові знайомі, життя стає комфортнішим і зрозумілішим. З'являється бажання пробувати щось нове, постійна потреба у спілкуванні лише з рідними та друзями, що залишилися на батьківщині, відпадає. Нова країна та її мешканці вже не викликають агресії. Нарешті розпочинається процес інтеграції.

- Діяльна фаза

Чим активніше людина заводить нові знайомства, вивчає місцеву мову та культуру нової країни, тим швидше вона зможе перейти на цю стадію — без соціалізації емігрант ніколи не адаптується. На останній стадії з'являється велике бажання спілкуватися з новими людьми, працювати, вчитися чогось нового. Емігрант практично повністю пристосовується до особливостей життя в новій країні та до свого стану в ній. Все очевиднішими стають позитивні аспекти нової батьківщини, усвідомлюються причини переїзду. Власна самооцінка завдяки одночасному розумінню двох культур і знанню двох мов починає зростати. Думок про повернення на батьківщину більше немає.

Ці етапи дають базову модель, більш того, все вищеописане поступово відбувається, якщо йдеться про заплановану, підготовлену еміграцію. При цьому ступінь вираженості та тривалість кожного етапу у різних людей буде різною. І зовсім інші процеси відбувалися з українцями, які терміново були змушені йти у невідомість, покинувши свій будинок та дах. Навряд чи в них був час та можливість ковтнути повітря "післяпереїздної" ейфорії, встигнути себе перезавантажити і підготувати до подальших процесів.

ЧИМ ЖЕ ДОПОМОГТИ СОБІ, ЩОБ ПОЛЕГШИТИ ПРОЦЕССИ АДАПТАЦІЇ?

Вибирати техніки самодопомоги потрібно виходячи з того, що ви відчуваєте.

Страх, тривога, апатія, розпач - сигнали психіки про відсутність сил та ресурсів на подолання навантаження. Важливо не знецінювати свої почуття, а дати час на проживання емоцій та відпочинок.

Апатія та відсутність сил можуть бути наслідком морального виснаження. І тут варто виділити час турботу себе. Щоденні легкі фізичні вправи, прогулянки, розминки без навантаження та великої мети допоможуть повернути сили до життя. По можливості, варто читати менше новин.

Техніки заземлення допоможуть, якщо з'явилися паніка та тривога.

І головне, потрохи переставати жити очікуваннями та навчитися діяти за заданих обставин максимально ефективно. Отже, всі сили, які можна витратити на ностальгію, слід повернути у своє «зараз». Для цього краще скласти список того, що дає та відбирає ресурс. Потім слід подумати, як можна зменшити щілини, через які йдуть ваші сили.

Далі необхідно створювати нові сенси, щоб уникнути розчарування через синдром відкладеного життя. Слід поставити мету, яка мотивуватиме вас діяти і сприймати вимушену еміграцію як пригоду. Краще, якщо ціль буде середньостроковою. Це надихатиме вас і допоможе уникнути апатії.

Посилання:

Samuel Centre for Social Connectedness. Emma Harries. 2017. Life After the Honeymoon: Managing the Stress of Migration

Open Platform Medium. Nuriddinova Nuriya. 2017. Stress and Hatred in Immigration: 4 Stages of Adaptation in New Country

психолог Автор: Наталья Ганенкова

0

234

ПРИНЦИП КИСНЕВОЇ МАСКИ
У Психолога » Війна »

Хто хоч раз, подорожуючи літаком, попадав в неприємну ситуацію проходження зони турбулентності або технічні несправності, чув, як стюардеси починали інструктаж: «Спочатку кисневу маску надягаємо на себе, потім – на дитину».

Сенс цієї фрази в тому, що допомогти тим, хто безпомічніший, слабший, молодший, залежний від вас ви зможете лише тоді, коли самі будете «в ресурсі», будете в змозі поділитися не своєю панікою і розпачем, а стабільністю і впевненістю.

Проте це неможливо зробити, якщо переповнити себе тривожною, болючою, руйнуючою психіку інформацією – а такими є практично всі новини з моменту початку війни. Не читати їх неможливо і непотрібно – інформаційна ізоляція така ж фатальна й деструктивна, як і перевантаження новинами. Істина, як завжди, десь посередині, тобто нам доведеться опанувати навичку бути в курсі подій – і при цьому не збожеволіти від відео і світлин, на яких реальне пекло: зруйновані міста, заплакані діти, розстріляні невинні люди…

Але якщо переповнитися цим, психіка не витримає. І тоді ми і наші діти, наші старенькі родичі стають жертвами цієї інформаційної інтоксикації: ми не здатні їм допомогти, впадаємо в істерику і стаємо безпомічними, стаємо легкою здобиччю війни.

Щоб не потрапити в ситуацію перевантаження важкими новинами і емоціями, варто дотримуватися буквально чотирьох простих правил – як не дивно, вони здатні суттєво виправити ситуацію на краще.

1 Не читайте новини годинами. Має працювати правило 10 хвилин: медики знають, що це – мінімальний час, необхідний для відновлення організму після навантаження. Читайте новини не довше цього терміну і робіть паузи не менше ніж на цей час, які заповнюйте абсолютно мирною активністю: читайте хороші, свої улюблені книжки, слухайте музику (мелодійну, інструментальну – але не «важку»), малюйте, приготуйте щось поїсти. Звичайно, це можливо лише тоді, якщо ви в відносній безпеці, але навіть якщо ні – відволікатися життєво важливо: поговорити з дитинкою, проспівати їй пісеньку, помолитися – кому що допомагає.

2 Якщо є можливість – займіть себе такою діяльністю, яка буде корисна іншим. Жінкам і дівчатам можна йти волонтерити, чоловіки зможуть захистити свою країну також в теробороні або на фронті – навіть якщо не прямо зараз, війна розвивається хвилями, ви ще будете потрібні своїй країні, коли необхідні будуть свіжі сили. Почуватися потрібною людиною – неймовірно важливо в такі часи, це тримає на плаву, оскільки надає вашому життю сенсу. Але ваша користь може бути навіть невеличкою, ніхто не вимагає ввід вас подвигів, які ви просто «не потягнете»: мурашка теж робить маленький вклад, але разом мурашник – сила! Допоможіть тим, хто поруч, посидіть з дітками сусідів, плетіть светри чи шкарпетки для військових, переберіть свій і дитячий одяг, постільну білизну, консервацію – щось ви точно зможете пожертвувати біженцям чи армії. Робіть кожен день маленькі, але хороші справи – і ви відчуєте хоч і невеличке, але полегшення.

3 Якщо є така можливість – відновлюйте фрагменти з «мирного», довоєнного життя. Робіть те, що ви любили раніше, а можливо, на щось не вистачало часу? В ситуації, коли у вас тимчасово немає роботи і немає можливості виявляли якусь суспільно корисну активність (наприклад, маєте маленьких діток або стареньких людей під своєю опікою і не можете їх залишити, щоб іти волонтерити) – займіть розум тим, що стане вашим скарбом в будь-якому випадку, що неможливо буде у вас відняти. Вчіть іноземну мову (в будь-якому випадку знадобиться), опановуйте якість навички в IT-сфері – що завгодно, що посилить вас і збільшить ваш потенціал.

4 Якщо маєте діток – обов’язково читайте, малюйте, займайтеся з ними, не полишайте шкільних занять – після надто довгої перерви, та ще й на фоні стресу їм буде важко повертатися до навчання, тож ви не тільки будете відволікатися, але й підтримаєте їх інтелектуальну активність. Людина – не лише організм, але ще й мозок – то ж важливо зберегти не тільки тіло, але й інтелект. Навчання, як часточка мирного життя, внесе стабільність в стан дитини, не дозволить зруйнувати остаточно її світ. Старайтеся при можливості дотримуватися всіх колишніх ритуалів: якщо ви в безпеці, в евакуації – гуляйте, намагайтеся вставати й лягати спати вчасно, дотримуйтеся режиму дня - це дуже важливо, щоб не допустити дестабілізації психіки.

5 Спілкуйтеся із врівноваженими, поміркованими людьми, від яких ідуть хвилі спокою, а не паніки. Оточення багато що вирішує, і якщо навколо вас переважають люди, що впадають в істерику, дуже важко не заразитися цим. Дотримуйтеся «гігієни спілкування» - зараз нерви у всіх оголені, легко спалахують конфлікти, легко актуалізуються сварки, образи… То ж дотримуйтеся хоча б такого принципу: хай це не піде далі мене, і навіть якщо інші на в змозі стриматися – я не буду поширювати далі цю згубну емоційну хвилю. Колись війна закінчиться – і країні будуть потрібні люди, які зможуть її відновлювати. Хай вони будуть максимально морально здорові – і нехай це будете саме ви!

З повагою, психолог Царенко Наталія.

0

235

«Не переживай» не работает или 5 фраз, которыми действительно можно поддержать

«Выбрось из головы», «не нервничай», «махни рукой», «не парься» и прочие фразы мы говорим, думая, что показываем человеку свое участие и поддержку, но на самом деле воспринимаются они иначе.

Коллега поделился с вами тревогами перед грядущей презентацией или выступлением? Или, возможно, он разослал на всю компанию письмо, которое вот совсем никто не должен был увидеть. Или волнуется накануне важной встречи, сделки. В таких, да и массе других случаев, с языка и слетает то самое: «Не переживай».

Но тревога — не лампочка, и никаким тумблером ее не выключить. И фраза «не переживай» иногда звучит как отказ от полноценной помощи. Это выражение, возможно, успокоит человека, когда проблема не слишком велика, но тем, кому нужна полноценная поддержка, нужно сказать другое.

«Сочувствую тебе, я бывал/а в подобной ситуации, представляю как тебе нелегко»

Когда у вас реальные трудности, легко почувствовать, что вы — единственный, кто «влип» по-крупному. Поэтому, подбадривая коллегу, утешьте его тем, что вы были в такой же аховой ситуации. Если вы еще и можете посоветовать, как из нее выбраться, то это же прекрасно. Ну или по крайней мере вместе посмеетесь над вашими прошлыми тревогами и разрядите обстановку и напряжение.

«Ты не виноват в том, что случилось. Давай лучше подумаем, как это исправить»

Нейтрализуете чувство вины; оно и так съедает человека изнутри да и мешает взвешенному взгляду на ситуацию.

«У тебя были передряги и похуже. Помнишь, как ты…»

Приободрите коллегу и напомните о том, как он или она уже выходил/а сухим из воды. Сделаете комплимент и заострите внимание на сильных сторонах собеседника.

«Чем я могу тебе помочь?»

Важно: перед тем, как произносить эту фразу, убедитесь в том, что человеку нужна помощь. И предлагайте только то, что вы реально можете сделать.

«Это и в самом деле ужасно»

Если же вам нечем помочь своему коллеге, и вы не находите, что можете ему посоветовать, просто признайте сам факт, что его ситуация — чрезвычайная. Разделите чувства другого человека, дайте ему выговориться, выслушайте его и посочувствуйте. Ведь таким образом вы дадите понять: «Я — тут, с тобой».
Work.ua

0