🤯  ЯК РОЗПІЗНАТИ ТРИГЕРИ СТРЕСУ?

Не так багато можна зробити для запобігання стресу, але є немало способів більш ефективного управління стресом.

😀 Наприклад, ви можете:

- навчитися розслаблятися і / або медитувати;
- регулярно виконувати фізичні вправи;
- використовувати технології тайм-менеджменту.

Якщо ви не впевнені стосовно того, що викликає у вас стрес, почніть вести щоденник, в який записуйте стресові епізоди протягом трьох-чотирьох тижнів. Вам, можливо, буде потрібно занотувати наступне:
·   дату і час;
·   місце стресового епізоду;
·   що ви робили;
·   з ким ви були;
·   як ви почувалися емоційно;
·   що ви думали;
·   що ви зробили.

Оцініть ваше фізичне і психічне самопочуття і рівень стресу (від 0 до 10, де 10 – найвищий рівень стресу, який ви коли-небудь відчували).

Ви можете використовувати щоденник, щоб:

·  з'ясувати, що викликає ваш стрес;
·  визначити, як ви дієте в стресовому  стані;
·   розробити більш ефективні механізми подолання.

Експрес-діагностику ви можете зробити за посиланням: https://www.samopomi.ch/get-tested/perc … -scale-pss

Якщо стрес викликає серйозні проблеми зі здоров'ям, зверніться за допомогою до професіонала.

■■■
Не ругайте себя, если испытываете нечто подобное.

Автор текста : Анастасия Рубцова

Давайте, я просто расскажу о вещах, которые абсолютно нормальны сейчас, в остром стрессе.
Чтобы никто не пугался сам себя.
Потому что нам и без того есть чего пугаться.
Итак.                                                                                          🔰
- Провалы в памяти. Ощущение «не понимаю, что я делаю и куда иду, да впрочем, и кто я, тоже не понимаю». Все вылетает из головы, начал фразу – забыл, буквально забыл, чем собирался ее закончить. Пошел – забыл, куда. Назначил встречу и забыл, сел не на тот автобус, забыл телефон, забыл забрать ребенка.                                     🔰
- Чувство, что ни в чем нет смысла. Это не отчаяние, а скорее недоумение – искренне не понимаешь, зачем чистить зубы, зачем идти в офис, зачем писать посты в соцсетях. Будущего нет.                                                                                   🔰
- Невозможность доделывать что-то, начатое до войны – дочитывать книгу, дописывать научную статью, дошивать юбку, продолжать какие-то отношения.                                                                            🔰
- Ватная голова, как будто внутри нее есть какие-то зоны обморожения. Они не включаются и не работают. Не знаю, как точнее описать – наверное, больше всего это похоже на то, как трогаешь языком замороженную щеку у стоматолога. Мысли разбегаются и путаются.             
🔰
- Простейшие вещи делаются безумно долго. Можно часами сидеть и смотреть в одну точку. Можно пойти ставить стирать белье – и через 40 минут обнаружить себя сидящим на кухне.                 
🔰
- Не понимаешь смысла обращенных слов. Буквально, они разваливаются на буковки, на звуки, на шум. Довольно страшное ощущение, но сейчас нормально и оно.                                                 🔰
- Говорить не можешь. Физически не можем, даже когда надо, с близкими, с коллегами, говорить физически больно, даже самые простые фразы.                                                                                  🔰
- Или, наоборот, не можешь замолчать ни на секунду. Лихорадочно говоришь и говоришь, неважно, что, пихаешь какие-то слова в каждую пустую секунду, и сам понимаешь, что со стороны звучишь не очень, и даже не пытаешься что-то формулировать логично и связно.                                 
🔰
- Внезапная острая ненависть к кому-то или чему-то. Жгучая, как будто тебя облили кипятком. Ты раньше и не думал, что можешь испытывать что-то такой силы. В те моменты, когда она отпускает, оседаешь на пол и чувствуешь себя, как будто тебя вынули из мясорубки. Ненадолго.       
🔰
- Ярость и ощущение предательства. В целом ярость и злость – неплохие чувства, они означают, что у психики пока остаются силы. Можно попробовать использовать энергию злости хоть на что-то полезное. Но не факт, что получится.                                                                                🔰
- Нестерпимое раздражение на сущие мелочи. Не там оставленную чайную ложку, расстегнутую молнию сумки, звук телефона. Не говоря уже о близких, близкие могут бесить так, что и передать нельзя – хотя краешком сознания мы понимаем, что ничего необычного они не делают.     
🔰
- Жутковатое экзистенциальное одиночество и бездомность. Даже если дом есть, никуда не делся, и мы сидим на собственном родном диване.                                                                                  🔰
- Ощущение «черного мира», как будто кто-то погиб – то ли мы, то ли кто-то из близких, то ли весь мир. Как будто в нем не осталось ни красок, ни листочков, ни звуков, ни друзей, ни детей, ничего, ничего.                                                                       🔰
- Или, наоборот, радость и облегчение. Какие-то довоенные вопросы удачно разрешились сами собой или оказались оглушительно неважны. Можно об этом больше не думать.                               

🔰
- Стыд за эту радость. Вообще много разных видов стыда. Стыд за то, что чувствуешь себя виноватым. Стыд, что недостаточно чувствуешь себя виноватым. Стыд за то, что ты не герой. Стыд за растерянность. Стыд за то, что тебе тревожно. И так далее.                                                      🔰
- Легкая эйфория, прямо-таки подозрительная. Беспечное ощущение «все будет хорошо», «да это ерунда, через пару недель все закончится».     
🔰
- Физическое ощущение разорванности на куски. Экзистенциальный ужас, панические атаки, когда мир кажется жутким и подозрительным местом. Это один из самых неприятных возможных симптомов, но пройдет и он, поверьте, психика справится.                                                                             🔰
- Бессонница.
- Или, наоборот, бесконечное желание спать, спать и спать.
- Кошмары, в которых мозг играет страшными картинками – война, апокалипсис, ядерный взрыв на горизонте, перестрелки, взрывы поездов, падающие самолеты, пузырящаяся земля.                   
🔰
- Странные и сильные боли без причин в неожиданных местах – спина, голова, желудок, глаза. Внезапные аллергии на пустом месте. Воспаления всех слизистых. Это иммунитет не выдерживает от перенапряжения, поэтому рвется, где тонко, иногда сразу в нескольких местах.                                                                                  🔰
- Диковатые вкусовые пристрастия, когда ешь вперемешку шоколад, мясо, яблоки, хлеб, колбасу, халву, запивая все это кефиром. Бесконечно ешь, ешь и ешь, и все равно голодный.             
- Или, наоборот, вообще не чувствуешь голода.         
🔰🔰🔰🔰
И так далее. Это далеко не все симптомы, могут быть и другие, а могут отсутствовать и вообще все, имейте в виду.
Помните, что психика пытается справиться с происходящим.
Изо всех сил.
Старается вместить в себя новые знания о мире и о людях, и иногда трещит по швам, как космический корабль во время перегрузок.
А иногда вынуждена врубать предохранители.
☀️Дадим ей время на пересборку. В это время крайне важно одно - забота о своих физических потребностях: еда, сон, прогулки и слушать что просит тело. Спать - значить спать, есть - значит есть.
Это лучшее и пока единственное, что мы можем.

Автор текста : Анастасия Рубцова (с)

Через більшість із нас вже пройшли кадри з катуванням та знущанням над беззахисним українським полоненим бійцем, нелюдська розправа над захисниками Азовсталі в Оленівці. Смерті цивільних в Миколаєві.

Скажу прямо: в галузі психології я абсолютний профан, та саме це, можливо, мені і дозволить говорити все, що я думаю з цього приводу. А думаю я ось що: оприлюднені та жадібно поширювані нашими каналами кадри - грамотна ворожа інформаційно-психологічна операція (далі - й*бане ІПСО).

Отож, на передовій щодня гинуть та отримують каліцтва десятки та сотні українців. Хтось потрапляє в полон або пропадає без вісті. Міста на лінії зіткнення перетворюються в спустошені згарища. Це факт і наша нова реальність. Нове повсякдення. Попри це, спротив України не згасає - з 24 лютого рішучість у протидії дегенеративній орді залишається непохитною, подекуди лише твердішою, черги перед військоматами стають лише довшими. Симбіоз абсолютно різних людей, які об'єдналися в боротьбі за свою землю супротивник ні пережувати, ні проковтнути не може.

Але він може примусити його припускатись помилок.
- Саме вибиті із емоційної рівноваги ви приймаєте нераціональні рішення.
- Саме в моменти сильних негативних переживань ви робите дурниці.
- Саме при спостеріганні несправедливості, яка лишається безкарною в серці породжується відчай.
- Саме коли коїться зло, якому ви нічого не можете протиставити в серці карбується відчуття безсилля і безпорадності розміром із чорну діру.

Вам дещо показали, ви занурились у страшні світлини і в цей момент непомітно похитнувся емоційний маятник, який вже не контролюємо, ми втратили над собою владу. Смуток, лють. Здавалось би, природня реакція в наші часи. Що не так? На своєму прикладі скажу що. Лише сьогодні я на емоціях двічі ледь не потрапив в ДТП, в одному з яких був би винний суто я. В операційній я теж сам собі не належав і був близький до того аби зробити дурниц, при цьому накричав на колегу, яка цього не заслуговувала.

Простіше кажучи: втратив рівновагу та контроль над собою. Впіймав себе на цьому і зрозумів, що попався на чийсь гачок. В моменти сильних переживань ми робимо помилки. Саме в ці моменти ми стаємо вразливими. Я. Ти. Водій авто. Солдат зі зброєю в руках. Хірург в операційній залі. Люди, від чиїх рішень щось та й залежить. Розумієте? Не допускайте в себе зло.
Та й будьмо ж відвертими з самими собою - ми прекрасно розуміли та розуміємо, що щодня десятки та сотні людей втрачають життя, здоров'я, рідний дім і ми продовжуємо жити з цим знанням. І це не про цинізм. Суспільство навчилось триматись у якій-ніякій рівновазі в новій реальності. Але варто підкинути нам під ногу таку емоційну бомбу (й*бану ІПСО) і стається детонація та collateral damage, який нам може дорого вартувати. На прикладі себе я, сподіваюсь, пояснив чому.

Що ж робити?
1) Якщо ви відчуваєте, що емоції беруть верх, то виключіть дію подразника: НЕ почитайте новини, НЕ подивіться ще один сюжеті і НЕ намагайтесь дізнатись деталей чергового звірства росіян, звісно, якщо ви не слідчий міжнародного трибуналу. Йому це потрібно, вам - ні. Якщо ви не працюєте в Генштабі та не готуєте для Валерія Федоровича Залужного аналітичну записку про поточний стан речей та/чи втрати наших військ на окремому оперативному напрямку, то вам ця інформація НЕ потрібна, вона вам НЕ допоможе.

2) Найкращий спосіб відреагувати стрес, який вже стався - навіть не так: єдина фізіологічно правильна реакція на стрес - рух та фізична активність. Погуляйте, поїдьте на велосипеді, походіть, зробіть щось в хаті. Побийте грушу. Людей не бийте, навіть поганих. Це незаконно.

3) Пам'ятаєте про непокаране зло, яке породжує відчуття безсилля? Покарайте його. Докладіться до цього. Донатьте тим, хто виписує квитки на концерт Кобзона, підтримуйте українське Військо. Долучайтесь до зборів на вундервафлі для наших оборонців. .

Автор Volodymyr Lazorenko .

На початку 2000-х було введено поняття «дорослість, яка формується» (“emerging  adulthood)”для молодих людей до 25-27 років. Говорилось про те, що треба шукати нові підстави для дорослості, чим просто формальне настання 21 року, коли все нарешті можна. Молоді люди потребують часу для спроби себе в різних професіях та партнерських стосунках, і не поспішають обростати зобов’язаннями. Крім того виявилося, що до 23 років продовжують розвиватися ті ділянки мозку, які відповідають за контроль імпульсів та емоцій, а відтак відбувається розвиток свідомості, підвищується здатність до вольової регуляції, що і має визначати дорослість. Показниками сформованої дорослості, які можна відстежити, було названо фінансову незалежність, уміння відповідати за себе, бути незалежним у прийнятті рішень («велика трійка», до якої українська молодь в одному пілотному дослідженні додала ще «усвідомлення своїх життєвих цінностей»).

Це все розумно і логічно (думала я тоді), але вже не про нас (думаю я зараз).

Спілкуюся з дівчиною про її хлопця – він професійний військовий, з початком вторгнення дуже змінився – став керівником взводу, набрав 8 кг, коли приїжджає додому часто досить агресивний, бо не встигає перелаштуватися, каже – багато відповідальності; хоче на фронт, чекає ротації.
Вона його дуже любить, каже – тепер навіть дужче, хоча з ним стає все важче... Він кличе її заміж, але як кінчиться війна, бо не хоче, щоб, раптом що, вона стала вдовою. Вона каже, що, раптом що, це буде для неї честь.

Їм обом 20-21 рік. З лютого ми всі дуже швидко постаріли.

Ольга Кузьменко

Контузія чи ПТСР.
Безсоння в ніч.

Контузія:
- це коли з подивом виявляєш, що забув слово. Ось знаєш його значення і слово це просте, але ж ні;
- не можеш згадати що ти вечеряв 20 хвилин тому, і згадуєш тільки дивлячись на помитий посуд;
- це коли після ранкової сигарети тремор в руках, як у алкоголіка, а ти не пив;
- це коли болить голова;
- це коли у тебе падає зір;
- це коли шумить у вухах;
- це коли лінійні нерівності перестали бути простими і логічними, але перетворилися в набір незрозумілих символів;
- це коли ти можеш просто залипнути на 2-3 секунди;
- це заїкання, яке може досить довго докучати...

ПТСР:
- це коли ти чужий в цивільному житті і свій серед армійців (але тільки бойових);

- це коли загострене почуття справедливості (найчастіше занадто);

- це коли уві сні ти виходиш на бойові;

- це коли уві сні відірвало праву руку по плече і уві сні ти думаєш: “- Блядь, потрібно було на САТі залишити петлю, а не розпускати. Встигну накласти до критичної крововтрати?” І прокидаєшся...;

- це коли вночі, в півсні рукою шукаєш автомат;

- це коли гірко і соромно на кладовищі біля могил;

- це коли не боїшся смерті, від слова зовсім. Але боїшся того, що її несе;

- це коли взагалі не дивишся нічого про війну, або тільки всюди шукаєш відео з твоїми і чужими боями;

- це коли йдеш від конфлікту, бо замість звичної бійки боїшся вбити мудака;

- це коли запах дизельного вихлопу від вантажівки давно розвіявся, а ти стоїш посеред людей і дивишся в свою пам’ять, де гуде Беха на якій вивозять 300-го і звучать знайомі голоси в ефірі;

- це коли ти не можеш нікому пояснити, що для тебе означають слова: “- Сьогодні в зоні проведення антитерористичної операції...”
- це коли ти в натовпі ловиш погляд і розумієш, що людина “наша” - АТОвець;

- це коли ти прокручуєш всі моменти з людьми яких не вдалося врятувати, і навіть коли розум тобі каже: “- Не, ну блядь! Ну без шансів же було...” все одно болить в душі, і знову і знову прокручуєш “а якби ось так і так “;

- це коли ти розмовляєш з дружиною двічі загиблого Брата по зброї і намагаєшся їй довести, що він дійсно загинув, а вона не вірить в його смерть;

- це коли алкоголь не допомагає і не рятує, коли зриває запобіжний клапан і ти не плачеш, а виєш в подушку, тому що з могили ніхто не встане;

- це коли назва населених пунктів які раніше не знав, тепер ніколи не забудеш;

- це коли відриває вказівний палець правої руки і перша думка: треба вчитися стріляти з лівої.

-це коли на вулиці серед натовпу людей мимоволі здригаєшся і присідаєш від різкого гучного звуку, коли "вибухаєш" Від того що твоя дитина несподівано стрибнула тобі ззаду на плечі, коли просинаєшся в ліжку один (а лягав спати з дружиною і дитиною) бо ти знов у ві сні воював...

- це коли все це вищеперераховане ти не можеш пояснити близьким, а вони тобі не вірять і кажуть" подивись на інших, що воювали, вони ж не такі", а ти відповідає" а звідки ти знаєш які вони, коли ти їх не бачиш,"

- це коли...

Людині, що не воювала не пояснити війну, точно так само, як сліпому не пояснити відчуття зеленого, як чоловікові не дано зрозуміти, що значить виносити і народити дитину.
У них просто немає необхідних органів почуттів.

Війну не можна розповісти або зрозуміти.
Її можна тільки пережити.

Джерело: група Оберiг воīна

Багато читала в інеті постів, де хають переселенців.
Даже дають рекомендації, що треба робити переселенцю.
Де сидіти.
І як мовчати.
Що треба бути вдячними.
Треба мовчки брати  те що дають.
З однієї сторони це так.🤔
Але.

Коли настав 2014, той самий час коли......до мене звернувся хлопець, найти квартиру, який тікав з Луганська з сім'єю.
І я дуже гарно пам'ятаю той день, коли ми їхали з ним на його машині по пр.Гагаріна, і під'їжджаючи до светофору, в нього задзвонив телефон.
Піднявши трубку і почувши голос він зблід.
Він слухав, но я бачила що він вже нічого не чує.

Я звернулась до нього з питанням - з тобою все гаразд,  що трапилось.
Хоча я розуміла, що трапилось щось страшне.
Він нічого не говорив.
Він завис.

Я забрала у нього трубку , а там жінка продовжувала говорити, і говорити.
Я  узнала, що батьки цього хлопця тільки що погибли.
На їх дом впала бомба.
Батьки були в домі.
Будинок зрівняли  с землею.

Нам начали сигналити.
Хлопець в ступорі.
Благо я вмію водити машину з механікою.
А в нього як раз у була механіка.
Ледве витягнула його з машини і пересадила на своє місце.
Сіла за руль і поїхала.

І тоді, в той самий момент, я для себе прийняла рішення.
Я ніколи не буду рассказувати , умнічати і учити тих людей які під обстрілами , ризикуя життям, тікаючи від війни, шукайють де можно сховатися.
Щоб остаться просто живим.

Я знайшла йому квартиру.
Я не взяла з нього грошей.

І з того дня, я не знаю чому, може цей хлопець всім роздавав мій номер телефону,  но в мене був поток цих людей,  яким треба було житло.

Що я тоді  зрозуміла для себе.
Я зараз напишу.
І якщо ці поради комусь допоможуть, я буду рада.

🔹️ Ці люди з гарячих точок, тікають реально з пекла.
І якщо вони гарно виглядають, це не означає що з ними все гаразд.
Вони не безхатько.
І не повинні бути в обносках.
Нічого не питайте у них.
Вони все одно нічого внятного не розкажуть.
Просто мовчки подивіться в їх обличчя
Ви все зрозумієте.
🔹️ Не ображайтесь, якщо вам не сказали дякую.
Іноді у них просто на це немає сили.
Коли вони прийдуть до тями, буде і дякую, будут і сльози , будут і обійми.
Но не зараз.
🔹️ Не гнівайтесь якщо вони вас не розуміють з одного разу.
Вони у стрессі.
Заспокойте їх, обійміть, і допоможіть.
Бо вони ще не вірять що вони в безпеці .
🔹️ Так, ви їм нічого не винні.
Але і вони вам нічого не винні.
Вони б жили собі дома і не зверталися б до вас, але...
Вони змушені звернутися.
Бо вони втратили все.
Втратили не тільки житло.
Втратили мирне життя.
І вони не винні у тому, що були там, а ви ні.
Но їм слава богу вдалося втекти .
🔹️ Ці люди були вдома і чекали,  в надії що все скоро скінчиться.
Чекали.
Но цього не відбулося.
Вони втомилися чекати.
Тому і почали рятувати своє життя.
Допоможіть їм.
Не змушуйте їх ще чекати.
Вони втомилися.
🔹️Якщо допомагаете,  допомагайте з откритим сердцем.
Вони не жебраки.
У вас зараз є вибір.
У них - нема.
Вони бачили пекло зсередини.
А ви - ні.

Двигун гігантського корабля зламався і ніхто не зміг полагодити, тому найняли інженера-механіка з більш, ніж 40-річним стажем.
Дуже ретельно оглянув двигун зверху вниз. Побачивши все, інженер розвантажив сумку і дістав маленький молоток. Він без проблем вдарив по стратегічним пунктам. Незабаром двигун знову запустився. Двигун відремонтований!
Через 7 днів інженер сказав, що загальна вартість ремонту величезного судна для підприємця склала $ 20.000
'' Що?! "- сказав господар.
'' Ти майже нічого не зробив. Дайте нам детальний звіт. "
Відповідь проста:
Удар молотком: $ 2
Знати куди вдарити, скільки і як вдарити:
$ 19.998

Важливо цінувати власні знання і досвід ... тому що це результат боротьби, переживань і навіть сліз.
Якщо я роблю роботу за 30 хвилин, це тому що я витратив 20 років на те, щоб навчитися робити це за 30 хвилин. Ти винен мені роки, а не хвилини.

Ніколи не '' продавайте дешево ''. Ваш робочий день коштує 1 день життя.
Сеть

Ти маєш право залишити будь-яку ситуацію, в якій ти себе не бачиш. Ти маєш право піти з будь-якої життєвої історії, в якій ти собі не подобаєшся.

Ти маєш право покинути місце, в якому ти згасаєш, а не сяєш. Ти маєш право зібрати валізи та почати все спочатку в іншому місці. Ти маєш право змінити своє життя.

Маєш право…

Ти маєш право піти з роботи, яку ненавидиш, навіть якщо весь світ тебе відмовляє. Ти маєш право шукати те, що мотивує тебе прокидатися щодня із радістю, а не з примусу.

Ти маєш право покинути того, хто погано з тобою поводиться. Ти маєш право ставити себе на перше місце і піти, якщо ти знову й знову намагаєшся його змінити, але він не міняється.

Ти маєш право прощати себе за великі та маленькі помилки, ти маєш право бути доброю до себе, дивитися у дзеркало та подобатися собі.

Ти маєш право відмовитися від лжедрузів. Маєш право оточити себе любов’ю, людьми, які підтримують тебе і допомагають. Ти маєш право отримувати ту енергію, яка тобі потрібна саме зараз.

Ти маєш право позбутися марних очікувань.

Хтось скаже, що піти, покинути, залишити – це погано, це означає здатися й опустити руки. Але часто піти, покинути, залишити – це найкраще, що ти можеш для себе зробити. Це дозволяє змінити вектор життя, почати спочатку, відкрити себе й світ. Часто піти рівносильне себе врятувати, не застрягти в неправильному місці з неправильними людьми.

Піти – значить відкрити двері змінам, зростанню, можливостям і звільненню. У тебе завжди є це право, доки не знайдеш своє місце – те, що робить тебе щасливою. Ти навіть маєш право покинути себе нинішню і створити нову…

До цих прав кожна з нас приходить сама – з досвідом, з роками, хтось після помилок, хтось після зрад і випробувань. Хтось пізно, хтось рано, а хтось просто зараз, прочитавши у нас…

А чи знаєте, що УКРАЇНСЬКА МОВА - в 1934 році була визнана на конкурсі краси мов в Парижі, як найкраща, наймилозвучніша й найбагатша мова світу, і зайняла друге місце після італійської.

В 2012 році занесена в книгу рекордів Гіннеса, і віднині на першому місці, встановивши рекорд за тривалістю музичного телемарафону національної пісні.

Лише українські композиції лунали без перерви на рекламу в прямому ефірі 110 годин. Попередній рекорд був встановлений Італією в 2010 році у місті Пезаро — 103 години 9 хвилин 26 секунд.

УКРАЇНЦІ — співуча нація, яка створила найбільшу кількість народних пісень у світі. Разом нараховано близько 200 тисяч українських народних пісень. Ні одна нація за всю історію немає такої кількості пісень, яку створив український народ самостійно.

В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень усього світу. У фонді України знаходиться 15,5 тисяч пісень.

УКРАЇНСЬКА МОВА -
МОВА СОЛОВ’ЇНА!💙💛

Angelina Shakh