Дмитро Калинчук Вовнянко, военний журналист:

ЛИСИЧАНСЬК

Ми залишили Лисичанськ. Там де я, ця новина настрій зіпсувала але шоком не була. Всі і так знали що таке можливо. Знали, що частини відводять. Що тримати позиції нереально, бо вже нема чого тримати. Можна відбивати ворога який ломиться в атаку, але нічого не можна зробити з тонами вибухівки які падають з неба з інтенсивністю хорошої зливи. Окупанти в своєму репертуарі – вогневий вал, за ним наступ. Боєприпасів вони не те що не жаліють – роблять вигляд ніби у них боєприпасам кінця-краю нема.

Ми залишили Лисичанськ. Ой ні, я не буду повторювати банальностей про те, що ми виснажуємо ворога і що за кожен наш кілометр ворог платить сотнями рил. Про це сказано вже стільки, що не почути міг або дурень або панікер. До обох категорій звертатися марно. Я скажу інакше, ми іншого виходу не маємо. Ми три роки тому обрали владу яка хотіла «просто перестати стріляти» і «шукала мир в очах Путіна». За якої скорочували бойові бригади і не створювали запасів форми і боєприпасів. Москва в той самий час ударно готувалася до війни. Ви всерйоз вважаєте, що тепер ми маємо протягом пари місяців Росію одною лівою? Я до речі нагадаю, що президент який пропонував «зупинитися десь посередині», в часи коли Маріуполь і Херсон були наші, ще й зараз має немалий рейтинг. Ще й зараз посполиті йому щиро вірять, як вірили свого часу Брюховецькому а не Дорошенко, і Петрику а не Мазепі. Ви чекали чогось іншого?

Ми залишили Лисичанськ. Вам боляче? То вам так здається. Біль того хто горює від цієї новини у тилу – ніщо порівняно з болем солдата, який залишає позицію. Пішки. З чорним від нагару «покемоном» на плечі і кількома коробами набоїв в руці. Брудний і запилений. У пітних бронику і касці. На жарі за 30 град. Я бачив таких бійців. В їхніх очах було все. Сором – від того що лишають свою землю. Біль – бо це неймовірно важко. Почуття обов’язку, бо солдат виконує накази. Віра – що скоро повернемося. Все це на тлі нелюдської втоми, людини яку тижнями глушили артою – серед пилюки під палаючим сонцем. Вам боляче? Розкажіть це їм.

Ми залишили Лисичанськ. Я знав що до цього іде? Так знав. Чому не казав? Зустрічне питання, а ким би ви мене назвали, скажи я таке? Подякуйте неначасникам, завдяки їм наразі кожного хто каже правду називають панікером. Бо правда псує рейтинг Найвпливовішого. А якщо в Найвпливовішого не буде рейтингу, до влади прийде гетьман, якмй зараз забезпечує армію БПЛА, пікапами і вантажівками.

Ми залишили Личичанськ. Що далі? Та те що й раніше. Оборонятися і виснажувати. На нових рубежах. Скільки? Скільки треба. З нинішньої ситуації є два виходи – перемогти і здатися. Здаватися я не бажаю, я не для того взяв зброю в руки.

Тому ми переможемо. Скажете неможливо? Якщо сказали – ви вже програли. А я – ні. І хлопці зі зброєю навколо мене – ні. Ми – Чорні Запорожці. Ми – 72-а механізована! Ми битимемося, поки руки зброю тримають. А з нами – Королівська піхота, бригада Острозького, ДШВ, ССО, танкісти, авіація. Всі Збройні сили України.

Вони хотіли охопити нас ударами від Києва і Миколаєва – провалилися. Вони поривалися охопити нас ударами з Сумщини і Запоріжжя – провалилися. Вони силилися оточити нас ударами з Ізюма і Гуляйполя – провалилися. Вони жестом доброї волі забралися нафіг з острову Зміїний. Вони ганебно втекли з Київщини, Чернігівщини та Сумщини. Ми топимо їхні кораблі і бурові.

Україна опирається.

Ми втратили багато території? А поляки у 1920 р. відступали до Варшави. Для Москви це дуже погано закінчилося. Все ще попереду.

Я вірю своїм командирам. Я вірю головнокомандувачу Залужному. Ми здамо цей іспит на право називатися нацією і жити у власній державі. Ми обов’язково повернемося в Лисичанськ, Сіверодонецьк, Маріуполь, Херсон, Донецьк та Луганськ.

Можна у це не вірити. А можна на це працювати. Допомагаючи волонтерам, наприклад. Як говорить класика світової мудрості «Кожному воздається по вірі його».
.................

❗️Об обороне Лисичанска от непосредственного участника событий.

▪️Рекомендуем почитать всем и каждому. У тех, у кого возникают сомнения по-поводу "сдачи" Лисичанска - читать в первую очередь

Всё отвоюем, всё вернём! Слава Украине! Слава ВСУ! ❤️🇺🇦

Политика Украины |

Отредактировано Натали (2022-07-04 14:07:36)

Не виходять з голови озвучені цифри наших втрат — 200-500 українських бійців на день. Про 500 казав Арахамія. Щоб вони не були просто цифрами, бо що таке 200 чи 500, мій мозок трансформує їх у те, що добре уявляється. Цього вчать на різних курсах чи тренінгах із журналістики.

Наприклад, у купе 36 місць. Тобто 200-500 бійців — це потяг, цілий потяг із 6-15 вагонів. Уявляєте, був довгий потяг, битком набитий чоловіками зі своїми болями, сім‘ями, радощами, тараканами в головах і… нема. І це всього за день.

Або моє село. 2 тисячі жителів. Є село. Десятками, навіть сотнями років воно є. Хтось народжується, хтось помирає, хтось виїжджає. Але воно є. І от якийсь тиждень — і нема. Нема навіть сліду. Залежно від інтенсивності боїв…

Просто, як каже Олексій Кушнєр, вибачте, Олексію, не дослівно: значення має твоє життя до війни. Був ти соціально-активним, про твою загибель буде знати вся країна. Був простим сільським хлопцем, може, сільський голова дасть якусь замітку в районній газеті…А може і не дасть.

А поїзд із кількома вагонами тим часом щодня йде в небо

Христина Коцира.

«Ночь темнее всего перед рассветом»

Пожалуй, именно эта фраза сейчас лучше всего подходит для описания Харькова.

Я достаточно где побывал, но никогда не видел таких темных ночей в городе. Это не может не броситься в глаза первым же вечером по приезду в город. Выглянув в окно, нужно минимум пару минут чтобы глаза адаптировались и можно было хоть что-нибудь увидеть. Это светомаскировка, комендантский час и отсутсвие луны. Никогда не видел столько звёзд в городе.

Сразу после этого я начал думать с какой крыши лучше всего снять город в таком виде, это невозможно пропустить. Раньше я уже делал много вечерних фото с крыш, но это совсем другое, и лазить по крышам ночью в прифронтовом городе в комендантский час под звуками сирен и взрывов тот еще экшн, но все получилось.

Каждый кадр из этой панорамы делался по 7 минут, т.к нет практически ни одного источника света в городе. Благодаря этому звезды превратились в следы, которые очень похожи на летящие ракеты.

Но город стоит, над Горсоветом развивается украинский флаг, а справа виднеется зарево от рассвета и силуэт строительного крана. Это значит, что скоро победим и отстроимся, рассвет уже близко🇺🇦

p.s: самым смелым, для полного погружения, ссылка на запись звуков города, во время которых я делал кадр. (на 1:29 можно услышать один из

Паша Иткин

Олег Ковалевський:

Історична картина (близько тисячі років), увіковічнена в Софії Київській, зображає чотири славетних королеви: Франції  - Анна, Угорщини - Анастасія, Норвегії, а потім Данії -Єлизавета, Англії - Агата. Всі вони доньки Ярослава Мудрого, великого  князя Київської Русі. В цей час чоловіком Польської принцеси був їхній брат Ізяслав, королевою сестра батька. Інший Володимир був чоловіком принцеси Німеччини. Мама їхня була принцесою Швеції Інгігердою, брати якої були королями Швеціі і Даніі.

Вся Європа без виключення мала родинні зв’язки з Київською Руссю - Україною! За 100 років до заснування села Москов.

Але повернемось до наших королев, бо кожна з історій про них - це Голлівуд відпочиває! Чи знаєте ви, що теперішня королева Англії Єлизавета  - потомок нашоі королеви Агати? Чи не тому Англія вірний друг Украіни в ці визначальні часи? Чого лише Борис Джонсон вартий!

А донька Агати Маргарита стала не лише королевою Шотландії, але й її святою! Бо за життя найбільше храмів Божих побудувала і добрих справ зробила.

А далі і Річард Хоробре серце, і Марія Стюард - з нашим, тобто Агатиним, королеви з Києва корінням!

Шановний Макроне, а вам слід нагадати про легендарну Анну Киівську, яка стала королевою Франціі, знаючи 4-ри мови. Привезла  Євангеліє, на якому присягали чи не всі королі Франції, написане у Києві. Кров королеви Анни текла у 18-ти королів Франції (!).

А  ще про те, як саме цей легендарний портрет 4-х сестер з Києва, які стали королевами Європи, врятував святу Софію від Московського мракобісся! В 30-х її за бажанням ката Сталіна, ідеала путіна, мали підірвати! Вже заклали вибухівку… 1000-літнє диво архітектури саме у Києві, викликало жабу у московських безбожників.
І раптом ультиматум від Франції:
- Якщо посмієте спаплюжити портрет нашої  легендарної королеви Анни, зруйнувати витвір рук батька нашої королеви, наша країна розриває дипломатичні відносини! Одразу ж!
… Ага, такі рішучі попередники були у вас, властьімущі французи! Від Жанни д‘Арк, а не Ліпен корінням!

Ось так французи і врятували нашу Софію! Ім би ще тепер мову ультиматумів щодо путлера вивчити!
І тут ще угорцям варто нагадати
нашу- їхню королеву Анастасію. Бо саме завдяки заступництву Києва і могутніх Київських князів угорський король  Андруш, чоловік Анастасії, був врятований від смерті! Бо на той час  Київська Русь була НАЙБІЛЬШОЮ державою  Європи. І найвпливовішою!

Може тому так впевнено вела себе і не визнавала жодних ультиматумів вже відома нам королева вікінгів Єлизавета? Рідна сестра згаданих королев.

Ну ви ще чули десь, щоб одна жінка стала за життя спочатку королевою Норвегії, а потім Данії? А наша Єлизавета стала! І ще й доньку королевою зробила. А ще врятувала принцесу Англії  сироту Гіту від ненависного шлюбу… і послала… ну як руский корабль найгрізнішого самодержця, який спробував їй погрожувати. А потім віддала ту англійську принцесу Гіту за київського короля Володимира Мономаха!
Бачите скільки у нас англійського? Французького, нормандського, датського, шведського, польського, норвежського, угорського? Де тут рашистське?

Ось яке у нас, украінці міцне коріння  ВЖЕ було ЄВРОПЕЙСЬКОГО роду!
КОЛИ ЩЕ НЕ БУЛО МОСКВИ! Хто там де думає пускати нас в ту Європу чи ні?

Та в нас тепер тих Річардів Хоробре Серце - мільйони! Єлизавет і Анн, Агат і Анастасій - не менше! І те, що розбрелись вони у час воєнного лихоліття біженками - то тимчасово! Вони ще стануть королевами! А Україна - членом Євросоюзу. А хто сумнівається - розкажіть ім ось цю історію! І те, що Київ дав 158 королев і королів Європі! І ще дасть! Вірмо і діймо! Разом до перемоги!
____________

КОММЕНТАРИИ

Просто на всём земном шаре правят - лицемеры, и как раз война в Украине показала народу всего мира истинные лица своих правителей , особенно это касается "гарантов" безопасности Украины -сша и великобританию, которые в 2014году подписали данный документ, ну и конечно есть человек у которого должность позволяет решить любой конфликт, когда есть угроза человечеству или планете в целом, и щас как раз эта угроза есть, потому что в Украине достаточно АЭС станций, которые бомбят руские уроды, чтоб нанести вред человечеству и планете в целом - это "папа римский", оказался тоже непонятно кем, ему бы детский садик охранять - МАКСИМУМ!!! ИЛИ ЦЕРКОВЬ ТОЖЕ ПРОДАЛАСЬ ИЛИ СТАЛА ЛИЦЕМЕРИТЬ???

Отредактировано Натали (2022-07-08 13:24:25)

Жили себе спокойно угнетаемые какими-то нациками украинские города. Мариуполь, Харьков, Чернигов, Изюм, Херсон, Мелитополь, Ирпень, Гастомель, Буча, Бердянск и ещё десятки других. Работали магазины, аптеки, кинотеатры, кафе и рестораны.

Угнетаемые люди, говорили на том языке, каком хотели. Смотрели те фильмы, какие хотели. Читали книги, какие хотели. Україномовні, русскоязычны, англо, немецко, французо и ещё фигпоймикакие язычны. Угнетаемые нациками люди, влюблялись, женились, разводились.

Строили дома, покупали и продавали квартиры, делали ремонты в квартирах и ездили на отдых. А вернувшись с відпочинку, думали куда поехать в следующий раз. Десятки миллионов людей наверное с кем-то ругались, а потом конечно мирились. Ходили на футбол и садили картошку. Гуляли с собаками в своих парках, ездили на дачу, сидели с удочкой на берегу реки, строили планы, мечтали! И ежегодно 31 декабря поднимали бокал с шампанским, желая друг другу, чтобы наступающий год был ещё лучше и ещё успешней. И главное! Чтобы все родные и близкие были живыми и здоровыми…

А потом, 24 февраля 2022 года пришли «браццкие с¥ка асвабадители». Сразу и ко всем. Миссия у них была великая (как они себе придумали), освободить угнетаемых от нациков.

Кто просил? Какие такие нацики? Непонятно…

И так завзято русский мир стал освобождать, что миллионы украинцев освободили от всего.
От домов, квартир, дач.
От планов на будущее.
От привычных, а потому малозаметных благ жизни.
От тепла, света в домах, горячей воды в кране и белого унитаза.
От спокойной жизни и крепкого сна.
Освободили от радости и улыбок.
От прогулок с любимым псом.
От возможности идти спокойно по улицам своего города.
Освободили от свободы передвижения.
Они сейчас очень рьяно освобождают Мариуполь, Харьков, Изюм, Херсон от мовного закона. Вместе с жизнями, радостно освобождают местных жителей…

Так возникает вопрос. Какие же вы тогда освободители, если до вашего «асвабаждения», люди жили в тысячу раз лучше?! Я уже не говорю про тех, кто тогда ЖИЛ, а с приходом вас, уже НЕТ…
Автор?
Сеть

Це Юля, бойовий медик. Їй 20 років. За два тижні Юлі виповниться 21, і свій день народження дівчина проведе на фронті, як і останніх півтора року.

Учора вона надавала першу допомогу своєму командиру - важке наскрізне кульове поранення в голову. Сьогодні Юля давала своє перше інтерв'ю і трохи хвилювалася перед камерою. Але коли вчора в окопі колола знеболювальне, коли бинтувала пораненого, була максимально зібрана і впевнена. Коли лік йде на секунди, нервувати немає часу. Лише коли бійця забрали до шпиталю, зізнається - присіла і затрусилася.

Мені було цікаво, як мама відреагувала на її рішення піти на війну. А що вона могла сказати? Сама служить! А Юля про свою мотивацію відповіла коротко: "Хочеться бути корисною. Тут дуже потрібні медики."

Дівчина народилася і до 14 років прожила на Луганщині. Але коли почалася війна, сім'я переїхала. Нині підрозділ, де вона служить, боронить Луганщину - Юля майже в себе вдома. І робить все можливе, щоб прибрати із попереднього речення слово "майже".

Цілий день думаю про цю невисоку, худеньку скромну дівчинку. Ні вік, ні стать, ні місце народження, etc не стануть на заваді, якщо ти визначився, хто ти, за кого ти. Все інше - просто відмазки.

Текст і фото: Таня Наконечна

*

Отредактировано Натали (2022-07-15 00:58:35)

Илья Забежинский. Это не христианство.

Вот эта тема похода на Антихриста, ну что русская армия не просто там денацифицирует, а это борьба апокалиптическая, борьба воплощенного в России добра с воплощенным вне ее злом - я ее сейчас во многих проповедях встречаю: батюшки сплошь и рядом топят про поход на Антихриста с амвонов.

Но это ведь какая-то дичь. Это просто ветхий Израиль. Чтобы победить зло, надо его вырезать. То есть вырезать людей, носителей зла.  Вырезать всех, не оставив ни одного. Не зря сама терминология денацификации означает уничтожение...

Где же наша проповедь, что зло не где-то, а внутри меня? Где это покаяние в своем грехе, который разрушает и меня и мир вокруг меня? Куда они засунули православную покаянную аскетику?

В чем источник этой веры, что антихриста побеждают пушками и танками, и что носитель греха не я, а другие? Которых надо вырезать, и греха сразу же не будет. Мир очистится и наступит тысячелетнее Царство.
Так что ли?
Это Чаплин покойный вместе с Патриархом Кириллом продвигали, идею строительства Православного Царства - здесь и сейчас.

Это ересь.
За этим пустота.

За этим ничего не стоит, кроме хотелок тех, кто это Земное Царство на костях несогласных, проповедует.
За этим нет Евангелия.
И нет аскетического опыта Церкви. Нет христианской антропологии.

Нет Истины, понимаете?
А если нет Евангелия, если нет Истины, то это, получается, и не христианство? Так что ли?
***
© Илья Забежинский

Дмитрий Чернышев. Роль личности в истории русского языка
Ни один человек в истории не сделал столько для сокращения ареала русского языка, как Путин. Русский язык был родным или вторым языком для четверти миллиарда человек. И вот на наших глазах он становится проклятым языком. От него отказываются все большое количество людей — в Грузии, в Украине, в Казахстане, в Латвии, в Литве, в Эстонии. За границей дети не хотят учить язык родителей. Язык ненависти и агрессии. Язык самолюбования и презрения.
Практически то же самое было и с немецким языком. Это был язык науки и философии. Он был очень распространен в Штатах. Практически в каждом городе выходила газета на немецком. В Нью-Йорке их было двенадцать. На сегодняшний день потомками немецких иммигрантов считают себя почти 50 млн человек. Это больше, чем американцев английского происхождения. Существует даже городская легенда, согласно которой немецкий едва не стал государственным языком США – для принятия соответствующего законопроекта на голосовании не хватило всего лишь одного голоса, и голос «против», якобы, отдал немец по происхождению Фредерик Муленберг.
Но в 1917 году США вступили в Первую мировую войну и говорить по-немецки стало непатриотично. Хот-дог стали называть хот-догом именно во время войны. До того он назывался «франкфуртер». Немцы начали менять фамилии: Шмидт превратился в Смита, Шнайдер — в Тэйлора, Мюллер — в Миллера. А многие штаты запретили публичное использование и изучение немецкого. В Огайо, Айове и Небраске преподавание немецкого было запрещено даже в частных школах. В 1923 году Верховный суд США отменил эти законы как противоречащие Конституции (процесс «Мейер против Небраски»). Однако отменить последствия антинемецкой истерии было уже невозможно. Немецкий практически исчез из публичного употребления. А потом немецкий язык добил Гитлер. Ничего вам это не напоминает?
И вы можете сколько угодно говорить, что русский язык тут ни при чем, что он не виноват, что на нем врет Путин, на нем Киселев обещает уничтожить Америку ядерным ударом, а Шейнин бегает по студии с ведром с надписью на русском.
От реальности нельзя убежать — на русском языке отдаются приказы стрелять по Мариуполю. И на русском языке солдат хвастается, как он  пытает пленных: «Видела, розочка, когда распускается, как открывается?»
***
© Дмитрий Чернышев

Доброго вечора, ми з України 😉

Для тих хто не з України, але почав розуміти де знаходиться ця велична країна:

🇺🇦 Україна — це найбільша з країн, що повністю знаходяться в Європі.

🇺🇦 Міжнародний український гімн складається всього з шести рядків (чотири у віршах і дві в приспіві). Решта рядків гімну вважаються політично некоректними. (наприклад, “Станемо, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону” має на увазі, претензії Україні на територію Росії та іншого "сусіда").

🇺🇦 Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі (фахівці розрізняють близько 7000 мов ) і за кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження.

🇺🇦 Також українска мова зайняла друге місце в світі за мелодійністю після італійської. Її визнали третьою найкрасивішою мовою у світі за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія і побудова речень після французької та перської мов на мовному конкурсі  у Парижі.

🇺🇦 Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян з вищою освітою. Населення України належить до найбільш освічених, а кількість людей з вищою освітою на душу населення — вища за середньоєвропейський рівень.

🇺🇦 Найстарішим навчальним закладом Східної Європи вважається Києво-Могилянська академія.

🇺🇦 Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов’янського письма». Він вийшов в світ у  Вільнюсі.

🇺🇦 Запорізька Січ — суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва — по праву вважається одним з перших демократичних утворень у світі.

🇺🇦 Найперша Конституція в світі створена - Пилипом Орликом. 5 квітня 1710 р і мала назву «Конституцію ПРАВ і СВОБОД війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі тільки в 1791 році.

🇺🇦Армії УПА поставили абсолютний рекорд, утримуючись на фактично окупованій території майже двадцять років. Технології та методи українських вояків вивчали навіть кубинські повстанці Фіделя Кастро.

🇺🇦 Найдовший музичний інструмент у світі – це українська трембіта. Її довжина може досягати чотирьох метрів, а її звуки чутні більш ніж за десять кілометрів.

🇺🇦 Найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю (поступається лише Мамонтовій печері в США) - носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі.

🇺🇦 На території України зосереджено 1/4 всіх запасів чорнозему на планеті.

🇺🇦 Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: у с. Межиріччя Рівненської області. Їм близько 14,5-15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.

🇺🇦 Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шляхів — «шлях із варяг у греки» — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис. км, що пов’язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візантійською і латинською.

🇺🇦 З 12 лавр світу 4 знаходяться в Україні. Три православні та одна греко-католицька.

🇺🇦 Україна займає місце в трійці світових лідерів з виробництва меду. Також є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення.

🇺🇦 Найглибша у світі станція метро знаходиться у Києві.

🇺🇦 Найкоротша головна вулиця, але в той же час одна з найширших і мальовничих — вулиця Хрещатик у столиці України Києві.

🇺🇦 Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень — це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. Зазвичай на Youtube різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів.

🇺🇦 Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні.

🇺🇦 Український “Південмаш” (Дніпропетровськ) виробляє найбільш екологічно чисті ракети-носії в світі.

🍔 Третій найвідвідуваніший у світі Макдональдс — у Києві, біля залізничного вокзалу. Цей заклад незмінно потрапляє до п'ятірки найбільш жвавих Макдональдсів світу.

❗І це ще навіть не вершечок айсбергу, далі буде 💙💛