HELEN CHANNEL - международный форум-рупор об исследованиях прошлых воплощений, а также о жизни в текущем воплощении

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.



К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы

Сообщений 121 страница 140 из 271

121

КАК ПОМОЧЬ СЕБЕ ВО ВРЕМЯ ВОЙНЫ
Каждая война завершается и наша задача сохранить себя не только физически, но и психически!

Что может в этом помочь:

1. Если знаешь "зачем" выдержишь любое "как".

Сейчас время переосмыслений и смыслов. Каждый украинец сейчас столкнулся со своими возможностями и ограничениями, увидел свою жизнь под новым ракурсом, увидел людей без "масок", осознал свои истинные ценности.

В каждом сложном событии есть смысл. Его важно для себя обнаружить. Тогда становится легче быть в этом мире до завершения войны!

Когда есть смысл становится возможным наполнять свой день, сохранять отношения, заботится о себе!!

2. Выражать свои чувства. Сейчас интенсивность переживаний зашкаливает, многие по себе знают, как эмоциональное состояние изменяется несколько раз у день.

Все чувства естественны и конгруэнтны происходящему. Некоторые личности сегодня пугаются своих переживаний, пытаясь их подавить и заморозить. Такая заморозка чувства приведет в дальнейшем к негативным последствиям в будущем. А нам это не нужно. Ведь впереди нас ждёт хорошее мирное время, в которое важно войти в адекватном состоянии.

Чувства важно экологично проживать, выражать - не разрушая при этом не себя, не окружающих. Как?

Подавленные переживания создают в теле напряжение. Поэтому любая физическая активность будет полезной.

Спорт
Побить подушку
Покричать или попеть
Можно лепить из пластилина. Очень здорово расслабляет, т.е. снимает напряжение
Рисовать красками картины, желательно свободно импровизируя какие-то абстракции. Рисование позволяет разгрузить свой эмоциональный контейнер и оставить все переживания на бумаге.
Можно что-то склеивать, контруировать из Лего или бумаги.
Собирать пазлы
Выговориться в доверительной атмосфере.
Прописать свои переживания и мысли на бумагу. В том хаотичном порядке, как рождаются слова. Хаус уйдет уже на 2-3 страницы и вы сможете услышать себя, отделить главное от второстепенного.
пережить войну

3. Юмор. Сейчас конечно он часто черный. Но он даёт разрядку. Сложные события можно заметить и выразить не только через страдания, но и через юмор.
Сейчас во многих группах отмена воздушной тревоги размещается смешными картинками.

Юмор - это одна из зрелых психологических защит психики.
Смех позволяет сбросит психическое и физическое напряжение.

4. Делайте все то, что от вас зависит!

Франкл писал:

"Первыми сломались те, которые верили, что это скоро закончится.
Потом - те, кто не верит, что это когда-то завершится.
Выжили лишь те, кто сфокусировался на своих делах, без ожидания того, что ещё может случиться".

Каждый знает, что ему необходимо делать.
Если у вас болит шея - сделайте зарядку. Если замечаете, что ребенок напряжен - то порисуйте с ним, дома бардак - займитесь уборкой и т.п.

У всех есть чем заняться для себя и окружающих!!

У Психолога » Война » Как помочь себе во время войны
Автор материала: Юлия Сергеевна Кулешова.

0

122

ДЛЯ ЧОГОСЬ ТЕБЕ ЛИШИЛИ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ! АБО ЯК ЖИТИ ДАЛІ, ЯКЩО ВСЕ ВТРАЧЕНО.

Коли твоє життя в одну страшну мить перетворилося з мирного і спокійного на один суцільний біль, коли тебе наче з коренем вирвали з рідного міста, з дому, коли ти втрачаєш роботу, здоров’я, і ще страшніше – сім’ю, друзів, коханих, дітей – головне не втратити остаточно сенс життя і втриматися на плаву.

Навіть в найстрашніші моменти до життя повертає думка: адже для чогось же я вижив, вижила! В цьому світі нічого не відбувається випадково, і ця думка зможе, наче міцна мотузка, втримати вас в будь-якій ситуації. Це дуже сильне і надійне «рятівне коло», яке полягає в тому, щоб віднайти сенс – глобальний і локальний.

Локальний може стосуватися ваших найближчих кроків – того, чим ви будете займатися в короткій перспективі: вивезти дітей із зруйнованого міста, знайти роботу, відшукати родичів, з якими втрачено зв’язок. В кожного своя ситуація, свої задачі – але вони неодмінно мають бути знайдені. Виконаєте перший крок – шукайте наступний.

Тепер це буде глобальний сенс. Щоб би не втратили - вас залишили живим на цьому світі. Чому? Для чого? Чим ви будете корисні йому? Яку важливу задачу маєте виконати, яка ваша місія і чому вона настільки важлива для світу, що він вас зберіг, саме вас?
Наприклад, чоловік, який втратив всю сім’ю, що намагалася втекти з Ірпеня, зміг знайти для себе ціль: довести в світових правозахисних організаціях провину тих, хто понівечив його життя з метою покарання і недопущення продовження військових злочинів.

Продумайте, яким має стати ваше життя, коли все це закінчиться. Продумайте, які кроки необхідно зробити, щоб іти до здійснення тієї мети, яку ви для себе віднайшли. І – йдіть. Потрошку. Маленькими кроками. Дорогу здолає лиш той, що йде!

Друге рятівне коло – думка про те, кому ти можеш допомогти. Так, навіть якщо самому важко настільки, що майже неможливо дихати від душевного болю або від страху, завжди знайдеться в ці часи поруч та людина чи істота, якій ще гірше. Це – ваш шанс на порятунок, як тільки ви переключитеся в активний режим, почнете діяти – ви вийдете з оціпеніння чи розпачу, і знову повертаємося до головного – створите для себе новий сенс життя, хай і маленький, можливо тимчасовий, але безумовно рятівний.

Подбайте про заплакану дитинку на вокзалі, прихистіть покинуту собаку, маєте змогу – купіть поїсти мамі з дітками, які тікали, в чому були, або довезіть пораненого до лікарні… Дійте по ситуації. Їм стане легше – і, повірте, вам також стане легше.

Третє рятівне коло – професійна допомога. Втрачати величезні шматки життя неймовірно важко, і грамотна опора, підтримка тут вкрай необхідна. Навіть коли ми серйозно хворіємо, то знаємо, що самолікування може призвести до фатальних наслідків – тим більше необхідна допомога, коли болить і на шматки розривається душа. Це не ті рани, які можна зцілити самостійно – тож не нехтуйте можливістю звернутися до професіоналів.
Якщо вас залишили для чогось на цьому світі вищі сили – виконуйте свою місію, а для цього треба бути сильною і ЖИВОЮ в усіх сенсах людиною.

Ви вирвалися з лап смерті – тож цінуйте той безцінний дарунок, що дала вам доля – ваше життя. Зробіть його таким, яким хотіли б його бачити ті, кого ви втратили – яскравим, наповненим, щасливим. Заради них. Заради себе. Заради тих, хто ще буде у вашому житті – в майбутньому. Воно у вас – буде!

У Психолога » Война »
Автор материала: Наталья Владимировна Царенко (Проценко).

0

123

ЧУВСТВА ПЕРЕЛЕСЕНЦЕВ И БЕЖЕНЦЕВ
Покинуть свой дом во благо безопасности сложно. Хотя сложно на этапе сомнений оставаться или уезжать. Само пересечение границы чаще успокаивает и дает возможность сделать "выдох".

На первом этапе беженец проживает "медовый месяц" в чужой стране. Осматривается вокруг, дышит, замечает красоту. Успокаивает то, что в небе нет ракет и нет воздушных тревог. Можно остановиться внутри и снаружи.

Через время приходит осознание "кто ты" в чужой стране. Точнее четкого осознания себя нет, есть ощущение собственной "инаковости" в другой среде. Это может пугать и вызывать чувства сопротивления "я не хочу здесь адаптироваться, я хочу домой".

Вообще формулировка "адаптация в другой стране" вызывает у многих раздражение. Т.к. воспринимается: "если адаптируюсь, значит, не вернусь домой". Хотя эти понятия не взаимосвязаны. Адаптироваться к новой жизни важно всем независимо дома вы или уехали. Принять новую реальность и жить в соответствии новым обстоятельствам, реализуя актуальные потребности и желания.
Адаптация - способность найти "свое место" в окружающей среде.

На этапе сопротивления человек, который бежал от войны, живёт только новостями и мыслями о доме. Как-будто боясь отвлечься, что-то пропустить. Тем самым бессознательно удерживает нить с домом. Пока взгляд устремлён лишь в свой дом есть возможность не замечать жизнь вокруг в чужой среде.

Этап принятия приходит часто через грусть и отчаянье. Что "все сейчас иначе и прошлое не вернуть". Это всегда очень больно.

На этапе принятия необходимости адаптации в другой стране идёт обнаружение собственных деффицитов. Ведь человек часто "обнуляется" в социальной среде. То что годами он наращивал, укреплял не несёт смысловой нагрузки за границей родной страны.
Необходимо учиться жить в другой среде и взаимодействовать без привычных, наработанных годами способов. Нет привычных защит в мире. Многое приходится делать иначе и впервые.

Находить "свое место" в новой культуре будет сложно без интереса к самому процессу.
Это как? Неизвестное нас страшит, тревожит. Но в неизвестном много нового, к чему можно отнестись с интересом.
Когда появляется интерес становится легче делать шаг за шагом, ассимилируя новый опыт и соответственно становится "больше и мощнее", чем был ранее до войны.

У Психолога » Война »
Автор материала: Юлия Сергеевна Кулешова.

0

124

ДЕТИ И ВОЙНА. КАК ГОВОРИТЬ С ДЕТЬМИ О ВОЙНЕ И КАК РЕАГИРОВАТЬ

Выхожу на детскую площадку со своей четырехлетней дочуркой, а там ребята всех возрастов и статусов (местные и беженцы с востока) играют в АТО: настроили из песка укрытий, кирпичи -- это танки, а мелкими камушками «стреляет» «Град». Сколько поколений детей играли в войну, даже те, кто не видел ее своими глазами, сохранили генетическую память отцов и дедов. Кто бы мог подумать, что наши дети будут играть в «нашу войну» и проигрывать не чужой, а свой собственный страх...

У нас в стране происходят процессы, в которые вовлечено все общество, и дети не исключение. В результате одни ребята играют в АТО, другие хуже спят, чаще плачут, капризничают. Есть дети, выжившие в обстрелах и потерявшие отцов, есть те, кто боится перед телевизором.

Как бы ни ограждали соотечественники своих детей от событий, происходящих в стране, дети все равно транслируют то, что думают и чувствуют их родители. И переживают так же, а порой даже больше.

Если происходящее не обсуждается с детьми, напряжение все равно присутствует, и оно ими считывается. Ребенок все чувствует и будет тревожиться.

Родителям нужно объяснять детям, что происходит, иначе ситуация может выйти из-под контроля. При этом малышам от 2 до 6 лет не так важна суть объяснений, для них значимее чувствовать поддержку, понимать, что изменившееся поведение родителей не имеет лично к ребенку никакого отношения. Для мам и пап детей постарше события в стране -- повод объяснить, как устроено общество. Однако лучше затрагивать именно общественные аспекты, а не политические. И ориентироваться на позитивное разрешение конфликта: война не может длиться вечно, рано или поздно она закончится, и все будет лучше.

И СНОВА НЕЛЬЗЯ РАССЛАБЛЯТЬСЯ

Нахождение почти год (на момент выхода журнала) в состоянии очень сильного стресса и непредсказуемости привело к формированию разнообразных копинг-стратегий*. У одних людей это может быть агрессия и активность, у других -- депрессия и тревога, у третьих - эйфория. Поколение 40-50-летних имеет опыт преодоления тяжелых времен в 1990-е (выжили и размножились), у поколения наших родителей срабатывает модель «Тогда обманули -- и теперь обманут», еще более старшее поколение имеет опыт выживания во время голодомора и Второй мировой войны. Хуже всего молодым -- у них нет опыта преодоления подобных ситуаций, когда рушится привычный мир и нет готовых ответов, помогающих приспособиться к обстоятельствам.

Каждая волна мобилизации усиливает женскую и детскую тревожность. Дети, отцы которых воюют (на любой из сторон), чувствуют себя беззащитными, потому что папа в опасности и его нет рядом. Материнская тревога усиливает детскую. Женщины начали было избавляться от «самостоятельности», от мужских ролей, которые вынужденно примерили наши бабушки, когда мужчины были на полях сражений. И вот снова нельзя расслабляться, снова не время быть нежными и заботливыми. Все это сказывается на детях, которые, недополучив материнской заботы, могут вырасти с неэффективными жизненными сценариями и без необходимых ресурсов.

Как говорить с детьми о войне О ПОЗИЦИИ РЕБЕНКА

У людей даже в рамках одной семьи могут быть разные точки зрения на ситуацию в стране, хотя в большинстве случаев угроза войны и мобилизация сплотили семьи. Но какой бы направленности ни была точка зрения взрослых, ребенок в любом случае будет демонстрировать тот взгляд, которого придерживаются его родители. Это не значит, что у ребенка такая же осознанная позиция, что и у взрослых членов семьи. У детей еще не сформировано свое мнение, они копируют мнение родителей. Если же мнения родителей разделилось, ребенок принимает точку зрения того из них, с кем сильнее эмоциональная связь. В более взрослом подростковом возрасте ребенок может занять противоположную позицию в качестве противостояния или сформировать уже свою собственную.

В школе педагогам также следует быть очень толерантными к тому, что демонстрируют дети. И даже если в открытую учитель не проявляет своего отношения к ребенку, чьи родители имеют иные политические взгляды, то скрыто это все равно чувствуется. В любой ситуации, особенно в такой, в которой оказалась сегодня наша страна, важно оставаться человечным и на собственном примере воспитывать эту человечность в детях.

СПАСИТЕЛЬНАЯ ИГРА

Если дети, которые не были в горячей точке, играют в АТО, то это сигнал того, что их тревожит ситуация. У детей есть замечательная спасительная стратегия от страха -- игра. В игре не страшно. Для ребенка это способ справиться с тревогой и отреагировать стресс. И хорошо, если у ребенка этот способ есть. Гораздо опаснее ситуация, когда дети, имея противоположное мнение, конфликтуют друг с другом.

Даже взрослым сложно услышать друг друга, сдержать эмоции, если вдруг оказывается, что коллега, друг или родственник -- приверженец противоположного мнения. Это случилось во многих семьях, ведь родственники и друзья есть почти у каждого и в России, и в восточных областях Украины. Здесь может помочь понимание, что ненависть сиюминутна, но она перечеркивает отношения людей друг с другом.

войнушкаСледует быть толерантными к тому, что демонстрируют дети в игре. Например, они могут воевать как за, так и против так называемых сепаратистов и зеленых человечков. Это уже было раньше: во время Великой Отечественной дети играли в войну с фашистами, до того были войнушки с Чапаевым и белогвардейцами. Дети просто вносят в свою игру актуальную обстановку.

Очень важно в сложившейся обстановке оставаться толерантными и учить этому детей. Хотя, наблюдая за тем, как играют местные ребята с детьми-беженцами, я понимаю, что это нам у них нужно учиться. Дети, особенно младшего возраста, легко принимают в игру всех, кто хочет играть, и легко меняются ролями: сначала я солдат, а ты сепаратист/террорист/русский/боевик -- затем наоборот. Они легко вживаются в разные роли. Так мудро и так безопасно проиграть ситуацию, будучи в разных ролях, -- что может быть более целительно для израненного сознания?

О ВЗРОСЛОМ

Люди, которые принимают беженцев, часто думают, что те должны быть за это благодарны, и очень обижаются и озлобляются, когда слышат в ответ претензии и все те же настрои против Украины. Здесь необходимо понимание, что мы можем просто помогать, не требуя при этом от человека, чтобы он менял свои взгляды и убеждения. Страждущий так же необходим дающему, как дающий -- страждущему. В любой ситуации, особенно в такой, в которой оказалась сегодня Украина, важно оставаться человечным и на собственном примере воспитывать эту человечность в детях. Важно объяснять им, что это противостояние -- политика и умелое управление массами.

Конечно, нелегко помогать детям, чьи папы воюют против наших мужей и отцов, но в этом и есть смысл милосердия. Мне понадобилось немало времени и раздумий, чтобы переступить через гордыню, предрассудки, гнев и все-таки помогать детям-беженцам. Это было сложно -- люди хотят продуктов, одежды, денег и воспринимают в штыки предложение психологической помощи. Но через пару месяцев, когда посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР) дает о себе знать, они уже сами ищут и принимают моральную поддержку. Да, чаще с позиции, что им ее должны оказать и без благодарности, но именно бескорыстная помощь может заложить в них зернышко хороших изменений.

НОРМАЛЬНАЯ РЕАКЦИЯ НА НЕНОРМАЛЬНУЮ СИТУАЦИЮ

Для трех-, четырехлетнего ребенка важно только то, что будет с ним, с мамой и папой. Дети постарше спрашивают: «А там кого-то убивают? А кровь есть?». Им я говорю, что смерть есть всегда, независимо от войны, только на войне ее больше. Дети, с которыми мне довелось поработать в ключе военного ПТСР, в точности копируют поведение своих родителей: одни стараются найти укрытие и стоить бункеры, другие хотят стать военными, как папа. Девочки, играя в дочки-матери, провожают «мужей» на войну и ждут новостей «с фронта».

Смотреть ли с детьми новости? Смотреть ли их вообще? Если просмотр телевизора ребенком неизбежен, то обязательно -- с последующим обсуждением. Даже если не смотреть новости, нельзя ни в коем случае замалчивать то, что происходит. Дети все равно остаются очевидцами, наблюдателями. Если телевизор выключен, есть общение между родителями, между самими детьми. И в связи с военными событиями дети входят в состояние травматического реагирования психики и тела. Так как детская психика, без сомнения, является более уязвимой, последствия психотравм у них проявляются иначе, чем у взрослых. Но при этом, как бы себя ни вели дети, нужно понимать, что это нормальная реакция нормальной психики на ненормальную ситуацию.

Если дети стали зрителями ужасающих видео- и фотоматериалов с окровавленными телами или реальных событий, им понадобится помощь психолога, потому что увиденное может перевести ситуацию из стрессовой в травматическую. Хотя дети по-разному воспринимают одно и то же событие и по-разному реагируют на стресс. Во-первых, это зависит от генетической предрасположенности; во-вторых, от времени, когда стресс произошел, в-третьих, от возраста ребенка.

ЧТО ДЕЛАТЬ РОДИТЕЛЯМ

Безусловно, к каждому ребенку нужен индивидуальный подход и можно лишь дать общие рекомендации родителям, как вести себя с детьми в атмосфере страха за жизнь. Что можно сделать, чтобы помочь своему чаду преодолеть стрессы либо адекватно на них реагировать?

Ребенку вы сможете помочь своим личным примером и умением справляться со своими переживаниями. Хочу напомнить, что чем меньше ребенок, тем больше его склонность к перенятым чувствам. Говорите с ребенком о том, что с вами происходит, поясняйте причину своего состояния, но при этом не нагружая своими тревогами -- учитесь владеть своими чувствами.

Не подвергайте ребенка излишнему просмотру новостей. Нужно объяснять происходящее разумно, на «детском» языке, оглядываясь на возраст. Лучшая тактика в разговорах с детьми на животрепещущую тему -- ровный тон, честность, освещение ситуации с разных сторон. Не говорите о том, что кто-то хороший, а кто-то плохой. Пусть дети играют в свои игры. Но их нужно направлять искать пути примирения, а не вражды.

Не пытайтесь оградить ребенка от всех стрессовых ситуаций. Ваша задача как родителей в другом -- выпустить ребенка в жизнь как можно более стрессоустойчивым и понимающим, где он может найти поддержку.

Если у ребенка есть потребность говорить о своих тревогах, переживаниях и опасениях, дайте ему возможность высказаться. Не старайтесь сразу убедить его в том, что все хорошо. Чем больше у него будет возможностей проговорить свои переживания, тем легче ему будет переживать происходящее.

Важно максимально сохранить у ребенка ощущение безопасности: соблюдайте привычную последовательность событий, распорядок дня по возможности не должен меняться. Проводите больше времени вместе с ребенком, интересуйтесь его жизнью. Важны не столько занятия какой-то интеллектуальной деятельностью, сколько телесный контакт. Выбирайте такое времяпрепровождение с ребенком, при котором вы физически будете рядом. Это могут быть любые физические игры на взаимодействие -- все, что дает ощущение физического присутствия. Чаще держите ребенка за руку, кладите руку ему на плечи или на спину, обнимайтесь. Это дает ощущение безопасности и стабильности, чего ребенку не хватает.

Научите детей доступным способам снятия избыточного стресса. Для кого-то это будет физическая разрядка, общение с природой или искусством, для кого-то -- разговоры с близкими по духу людьми или наслаждение одиночеством, медитация. Помогите ребенку найти свои индивидуальные способы избавления от чрезмерного эмоционального напряжения. Есть и специальные приемы немедленной самопомощи в стрессовой ситуации: мышечная релаксация, дыхательные упражнения, вызывание приятных зрительных образов и др.

пережить войнуИспользуйте методы арт-терапии. Самые доступные из них -- рисование, лепка. Например, ребенок может нарисовать то, что его пугает, тревожит, а затем преобразить рисунок из страшного в смешной. Если ребенок не любит рисовать, то можно вылепить фигурки из пластилина или глины. Вообще, любые занятия на развитие мелкой моторики, при которых происходит тактильная стимуляция нервных окончаний пальцев, приводят к успокоению.

Игрушки в стиле милитари допустимы, они были и будут всегда, но помните, что для детей, которые своими глазами видели стреляющих военных и настоящее оружие, такая игрушка может стать якорем в травматичном опыте, в то время как танки и солдаты из пластилина легко переделываются во что-то другое и меняются в ходе игры, что дает ребенку ощущение надежды и трансформации травмирующего опыта.

А самое ценное, чем вы можете помочь своим детям пережить нынешнюю ситуацию в Украине, -- это оставаться максимально спокойными и здравомыслящими самим и разрешить детям чувствовать все те эмоции, которые их сейчас переполняют.

Отдыхайте всей семьей по выходным дням -- цените то, что есть сейчас. Продолжайте работать, общаться с друзьями, поддерживать других людей и научитесь решать проблемы по мере их поступления, не драматизируя и не нагнетая панику.

Война рано или поздно закончится, и родителям нужно позаботиться о своей психологической сохранности для будущего, для жизни. Мира и любви всем нам!

У Психолога » Война »
Автор материала: Анна Юрьевна Яковенко\Ткаченко.

0

125

ІНФОРМАЦІЙНА ГІГІЄНА ВОЄННОГО ЧАСУ

Останні тижні принесли шок всьому світу. Всі ми приголомшені фото і відео з Бучі, Бородянки, Гостомеля, Краматорська, страшними кадрами із зруйнованого Харкова, запеклими боями в знищеному вщент Маріуполі… Але це лише початок очищення української землі від російських фашистів, і лише перші докази абсолютно безмежного Зла, яке не зупиняється ні перед чим. Попереду в нас шокуючи кадри з усіх міст і сіл, які будуть звільнені від присутності Мороку.

Важко уявити злочини, які не були в скоєні в цих тихих і гарних українських містечках, які ще недавно були символом спокійного і комфортного життя. За лічені дні вони перетворилися у філіал пекла на Землі, і спокійно сприймати інформацію про це просто неможливо – людині з нормальною психікою нереально навіть уявити можливість настільки жорстоких злочинів.

Вся Україна щоранку прокидається з відчуттям страху – чи не сталося чогось непоправного за ніч? Вся Україна напружено гортає стрічки новин в смартфонах, намагаючись хоч трохи зберегти ілюзію контролю над тим, що відбувається, «тримати руку на пульсі», розуміти, що коїться в країні щомиті. Кожного вечора люди стомлено лягають спати, забуваючися тривожними снами, в яких нереально багато страху, болі, розпачу і люті.

Зважаючи на те, що в такому режимі наша психіка функціонує вже більше 40 днів, зрозуміло, що психологічну травму в тій чи іншій мірі мають практично всі українці – навіть ті, що знаходяться далеко від війни і лише ловлять її луну в ЗМІ та інтернеті. Ми фактично отруєні токсичними новинами, надзвичайно важкими для психіки будь-кого, адже смерть і руйнація неприродні для людини, і навала фактів про це нестерпна, надпотужна – ким би ви не були.

Ось чому нам так важливо знати принципи інформаційної гігієни, адже українцям зараз потрібно бути сильними, щоб воювати, щоб забезпечувати тил, щоб виховувати дітей – майбутнє країни і її потенціал – здоровими і не спотвореними війною.

Тому давайте виробимо для себе 15 правил, що допоможуть нам триматися на плаву, не потонути в морі непосильно страшної, руйнівної для психіки інформації, щоб вистояти і зберегти себе для того часу, коли потрібно буде розбудовувати і піднімати країну. Адже якщо ми всі сили спалимо зараз – це вже буде нікому робити.

Щоб не стати жертвою «хайпу» - так званої гарячої, але найчастіше частково або повністю фальсифікованої або перебільшеної інформації, неодмінно перевіряйте її джерело. Подивіться, хто опублікував новину – чи є довіра до цієї особи, яка в неї репутація, який світогляд (для цього просто почитайте контент людини і її друзів в соцмережах). Скористуйтеся гугл-пошуком, щоб побачити історію подібних публікацій – хто став першим, яка репутація у цього джерела, чи можна йому довіряти, чи збігаються його матеріли із здоровим глуздом?

Коли йдеться про декілька альтернативних версій подій – старайтеся довіряти в першу чергу офіційним, або добре перевіреним джерелам, що викликають у вас довіру на базі попереднього досвіду.

Віддавайте перевагу думкам експертів, а не просто пересічних громадян, особливо занадто емоційних, схильних до пошуку теорій змови або до маніпуляцій. Проте ніколи не довіряйте їм сліпо, як месіям – слухайте різні думки, вчіться з усіх робити висновки і виробити свою власну позицію. Критичне мислення – найкраща основа для здорової психіки і чистого інформпростору навколо вас.

Критично розглядайте «гарячі сенсації» - проведіть власне розслідування правдивості інформації, якщо вам дозволяє час, якщо ж ні – не поспішайте довіряти і тим більше поширювати цю «сенсацію» - цілком імовірно, що через декілька годин вона буде спростована. Особливо це стосується новин з ремаркою «Терміновий репост», «Поширте всі», з безліччю знаків оклику, великими літерами і червоним шрифтом.

Обов’язково старайтеся отримати цілісну картину – не перепощуйте новину, не дочитавши до кінця, не ознайомившися з висновками статті – маніпулятивні прийоми нерідко побудовані таким чином, щоб в фіналі подати думку, протилежну всім попереднім тезам. Дочитайте, додивіться, і лише тоді приймайте рішення, чи варто цим ділитися.

Якщо вас буквально «переслідує» якась топова новина, яку ви прочитали вже багато разів в різних джерелах – не зациклюйтеся на даній темі, не перечитуйте її у всіх варіаціях – не фіксуйтеся й не зависайте на важких темах, з яких ви не виберетеся без сторонньої допомоги. Це схоже на те, як людина тримається за дріт під напругою, буквально прилипаючи до нього руками, не в змозі відпустити – і тим самим посилюючи руйнівну дію струму на організм через тривалість дії цього згубного чинника.

Якщо ви зустрічаєте сумнівну інформацію – погугліть світові інформаційні джерела, щоб прочитати неупереджені факти з декількох напрямків. Постіть факти, а не оцінки і емоції. Перевіряйте не лише тексти, але й фото, звертаючи увагу на можливі ознаки монтажу якщо, звичайно, ви на цьому розумієтеся.

Натрапили на російську пропаганду - гасіть її доступними вам способами, подаючи скаргу в фейсбуці чи ютубі на матеріал, що містить в собі ворожі та екстремістські висловлювання, завідомо неправдиву інформацію тощо. Цим ви сприяєте очищенню інформпростору від бруду і отримуєте невеличку «сатисфакцію».

Ніколи не втягуйтеся в дискусії в соцмережах – ви не знаєте, хто знаходиться по той бік екрану. Якщо це вороже налаштовані до вас люди, їх метою і є виведення вас з рівноваги, завдання вам емоційної й моральної шкоди. Вони свідомо провокують, дезорієнтують, сіють хаос і панічні настрої, хочуть вразити вас якомога глибше, а ще – витратити ваш дорогоцінний час, який ви могли б прожити з набагато більшою користю. В більшості випадків – це тролі по покликанню або на зарплаті, боти і інші працівники «фейкометних військ» і численних ботоферм.

Якщо ви бачите істеричний стан і такий самий по настрою контент на сторінці близької вам людини – постарайтеся її заспокоїти, допоможіть впоратися з панікою – тим самим ви сприяєте очищенню інформпростору навколо себе.

Якщо ви активно ділитеся в мережах не лише гарячими публікаціями, але й своєю думкою, старайтеся «не нагнітати», не впадати в паранойю в пошуках зради в усьому, не робити істеричних постів, в яких домінує настрій «зрада» і «все пропало». Цим самим ви погіршуєте і свій власний психологічний стан, і посилюєте моральні страждання своїх близьких і друзів, що почитають нервувати і впадати у відчай.

Краще зосередьтеся на розміщенню не емоційного контенту, а інформаційного – такого, який допоможе людям навколо вас триматися, дасть важливу прикладну інформацію, допоможе підтримати фінансово чи практично? Куди звернутися, що робити, де отримати допомогу, тощо. Від цього буде однозначно більше користі, ніж від розпачливих постів, перенасичених важкими почуттями.

Хочете зробити публікацію – краще всього відкладіть її на таймер, або візьміть за правило публікувати щось не відразу, а хоча б годинкою пізніше, після того, як дасте собі час розважливо все обміркувати. Якщо ви й через годину–дві-три готові запостити новину або свої думки з якогось приводу – робіть це, тому що це вже виважений крок.

Оцініть свою публікацію чи контент, який збираєтеся репостити, з точки зору його практичної цінності: чи принесе він користь? Яку? Кому?

І найголовніше: вороги очікують від нас, що ми будемо панікувати, станемо розгубленими, дезорієнтованими, розділеними. Тому оцінюйте будь-яку інформацію саме з цієї точки зору: якщо вона сприяє виникненню саме таких настроїв – не читайте і не поширюйте її, не робіть того, до чого підштовхує нас ворог. Тримайте голову холодною, а серце гарячим, і хай сила й правда будуть на вашому боці. Все буде Україна!

З повагою, психолог Наталія Царенко.

0

126

ВІДЧУТТЯ НАПРУГИ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД

Світ ніби завмер. Багато оточуючих живуть "тихо", ніби очікуючи, що настане момент, коли знову можна буде рухатися. Вони працюють, наскільки це можливо. Вони обідають, возять дітей до школи, а по вечорам знову очікують... Так сьогодні живе багато людей, що виїхали з України або тих, хто знаходиться в умовно безпечних районах. Я знаю багато таких, я сама іноді така ж...

Я у безпеці, навіть не чую повітряних тривог, займаюся повсякденними справами, допомагаю Україні чим можу сьогодні. І тільки іноді помічаю, наскільки я "заморозилася". Це трапляється тоді, коли я сканую своє тіло, коли займаюся йогою або працюю зі своїм психотерапевтом. І я кожного разу думаю: "Ось, знову"... Я знаю цей свій процес.

Я знаю, що моя часта реакція в стресі - завмирати, бо так колись здавалося безпечніше, ніби я тоді стаю маленькою і непомітною. Сьогодні це вже не працює, бо я ж насправді у безпеці, в реальносты я потрібна цьому світу, своїй родині та країні активною, працюючою, допомагаючою.

Колись почула від своєї супервізорки, що ми всі маленькі краплинки України, ми всі важливі, бо разом складаємо цілу країну. І кожна краплинка має подбати про свою цілісність, про своє благополуччя, щоб потім влитися в океан таких же краплинок, повних життєвих сил та спроможності творити. Це про так звану вину того, хто вижив. Так, я жива, я зараз не на війні, не на передовій. Я можу дихати вільно, хоча часто моє дихання все ще стиснуте, мої плечі ще зжаті, моя шия рухається важко і обережно.

Я знаю, що я така не одна. До мене звертаються клієнти, які зараз в умовній безпеці, дехто - за кордоном, проте жоден з них ще не сказав, що його тіло повністю розслаблене, а серце вільне від переживань. Я довго думала, чи таке взагалі можливо зараз, чи можна на 100% віддатися радості, хоча б на годину, забувши про страждання, які прямо зараз відчувають тисячі людей.

Впевнена, що така радість є життєво необхідною, що всім нам потрібно вчитися жити і радіти у нових умовах. Знаю, що нам потрібно плекати наші краплинки, збирати сили, творити життя новим, з іншим баченням. І я знаю, що для цього потрібно дуже багато енергії, яку маємо шукати у кожному сонячному дні, у кожній усмішці рідної людини поряд, у тілесних практиках, в улюбленій каві, у мріях та спогадах.

Тільки так зможемо зберегти себе, свої сили для майбутнього, на яке у нас так багато планів. Сьогодні важливо дбати про себе, відчувати свої потреби та вміти їх задовольнити. І у кожного з нас свої способи. Комусь важливо достатньо спати, повноцінно харчуватися, дбати про своє тіло. А в когось є енергія на задоволення інших потреб, як то почитати книгу, навідатися до рідних та близьких, взагалі працювати та жити повноцінним життям.

Необхідно знайти свій баланс між тим, що мені потрібно, та що я зараз можу і не вимагати від себе більшого. Ця задача не така легка, як може здатися спочатку. У тих, хто себе чув недостатньо і до війни, вона ще більше ускладнюється. Але я вірю, що кожен з нас знайде саме свій, єдиний та унікальний, спосіб жити в цьому новому світі.

У Психолога » Война »
Автор материала: Катерина Павлюк.

Отредактировано Алла (2022-06-04 17:34:16)

0

127

ДЛЯ ЧОГОСЬ ТЕБЕ ЛИШИЛИ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ! АБО ЯК ЖИТИ ДАЛІ, ЯКЩО ВСЕ ВТРАЧЕНО.

Коли твоє життя в одну страшну мить перетворилося з мирного і спокійного на один суцільний біль, коли тебе наче з коренем вирвали з рідного міста, з дому, коли ти втрачаєш роботу, здоров’я, і ще страшніше – сім’ю, друзів, коханих, дітей – головне не втратити остаточно сенс життя і втриматися на плаву.

Навіть в найстрашніші моменти до життя повертає думка: адже для чогось же я вижив, вижила! В цьому світі нічого не відбувається випадково, і ця думка зможе, наче міцна мотузка, втримати вас в будь-якій ситуації. Це дуже сильне і надійне «рятівне коло», яке полягає в тому, щоб віднайти сенс – глобальний і локальний.

Локальний може стосуватися ваших найближчих кроків – того, чим ви будете займатися в короткій перспективі: вивезти дітей із зруйнованого міста, знайти роботу, відшукати родичів, з якими втрачено зв’язок. В кожного своя ситуація, свої задачі – але вони неодмінно мають бути знайдені. Виконаєте перший крок – шукайте наступний.

Тепер це буде глобальний сенс. Щоб би не втратили - вас залишили живим на цьому світі. Чому? Для чого? Чим ви будете корисні йому? Яку важливу задачу маєте виконати, яка ваша місія і чому вона настільки важлива для світу, що він вас зберіг, саме вас?
Наприклад, чоловік, який втратив всю сім’ю, що намагалася втекти з Ірпеня, зміг знайти для себе ціль: довести в світових правозахисних організаціях провину тих, хто понівечив його життя з метою покарання і недопущення продовження військових злочинів. Продумайте, яким має стати ваше життя, коли все це закінчиться.

Продумайте, які кроки необхідно зробити, щоб іти до здійснення тієї мети, яку ви для себе віднайшли. І – йдіть. Потрошку. Маленькими кроками. Дорогу здолає лиш той, що йде!

Друге рятівне коло – думка про те, кому ти можеш допомогти. Так, навіть якщо самому важко настільки, що майже неможливо дихати від душевного болю або від страху, завжди знайдеться в ці часи поруч та людина чи істота, якій ще гірше. Це – ваш шанс на порятунок, як тільки ви переключитеся в активний режим, почнете діяти – ви вийдете з оціпеніння чи розпачу, і знову повертаємося до головного – створите для себе новий сенс життя, хай і маленький, можливо тимчасовий, але безумовно рятівний.

Подбайте про заплакану дитинку на вокзалі, прихистіть покинуту собаку, маєте змогу – купіть поїсти мамі з дітками, які тікали, в чому були, або довезіть пораненого до лікарні… Дійте по ситуації. Їм стане легше – і, повірте, вам також стане легше.

Третє рятівне коло – професійна допомога. Втрачати величезні шматки життя неймовірно важко, і грамотна опора, підтримка тут вкрай необхідна. Навіть коли ми серйозно хворіємо, то знаємо, що самолікування може призвести до фатальних наслідків – тим більше необхідна допомога, коли болить і на шматки розривається душа. Це не ті рани, які можна зцілити самостійно – тож не нехтуйте можливістю звернутися до професіоналів.

Якщо вас залишили для чогось на цьому світі вищі сили – виконуйте свою місію, а для цього треба бути сильною і ЖИВОЮ в усіх сенсах людиною. Ви вирвалися з лап смерті – тож цінуйте той безцінний дарунок, що дала вам доля – ваше життя. Зробіть його таким, яким хотіли б його бачити ті, кого ви втратили – яскравим, наповненим, щасливим. Заради них. Заради себе. Заради тих, хто ще буде у вашому житті – в майбутньому. Воно у вас – буде!

Автор материала: Наталья Владимировна Царенко (Проценко)

0

128

СТРАТЕГИИ КРИЗИСНОГО ВЫЖИВАНИЯ ИЛИ НАВЫКИ ПЕРЕНЕСЕНИЯ ДИСТРЕССА
🔥СТРАТЕГИЯ ОТВЛЕЧЕНИЯ🧊

Это конкретные навыки, которые описала в своей книге Марша Линехан, позволяющие переносить кризисные ситуации и выживать в них, если кризис невозможно изменить на данном этапе.

Суть навыков- научится переносить болезненные ситуации, не усугубляя их и не прибегая к деструктивному поведению.

Существует 4 категории стратегий кризисного выживания:

🔸️Отвлечение
🔸️Самоутешение
🔸️Улучшение момента
🔸️Взвешивание ЗА и ПРОТИВ

В этом посте обсудим первую стратегию: 🔸️Отвлечение🔸️

Отвлечение подразумевает ограничение контакта с событиями, которые активируют из  запускают эмоции. В некоторых случаях методы отвлечения меняют составляющие эмоциональных реакций.

РАЗЛИЧАЮТ 7 МЕТОДОВ ОТВЛЕЧЕНИЯ:
1 🧹🎨ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ: может способствовать изменению неприятных эмоций различными путями. Она отвлекает внимание и наполняет кратковременную память мыслями, образами и ощущениями, противоположным тем, которые активируют и усиливают неприятные эмоции. Деятельность напрямую влияет на физиологические реакции и эмоционально-экспрессивное поведение.

Займитесь хобби, сделайте физические упражнения, прогуляйтесь, сходите в кафе. Не ждите, пока вам будет лучше, что бы действовать, действуйте и тогда вам станет лучше.

2 🫂 ПОМОЩЬ другим людям отвлекает внимание от себя и сосредотачивает его на оказании помощи другим людям, что чаще всего повышает степень осмысленности жизни и улучшает момент настоящего. В некоторых случаях у человека увеличивается самоуважение. Помогите другому человеку, займитесь общественно-полезной работой, подарите что-то другому человеку, сделайте другому что-то приятное, сделайте приятный сюрприз.

3 👥🌪 СРАВНЕНИЕ: тоже помогает отвлечься от себя и сосредоточится на других людях, но используя данный навык человек сравнивает свою ситуацию с ситуациями других людей — менее успешных или находящихся в еще более сложном положении в следствии бедствий и катастроф, которые с ними случились. Сравните себя с ними, это позволяет пересмотреть свою ситуацию и оценить ее более позитивно.

4 🎭 АКТИВАЦИЯ ЭМОЦИЙ ПРОТИВОПОЛОЖНОЙ НАПРАВЛЕННОСТИ.

Помогает заменить неприятные эмоции на менее болезненные, и препятствует поддержанию плохого настроения. Определить и назовите текущую эмоцию, что бы можно было выработать противоположную(см. Навык идентификации и описания эмоций). Вспомните, что вызывает противоположные эмоции. Это может быть прослушивание определенной музыки, чтение любимой книги, просмотр комедии, просмотр старых фотографий. Главное, чувства вызванные этими материалами должны быть противоположными проблемной эмоции.

5 🪄 ВЫХОД ИЗ СИТУАЦИИ: физический или посредством воображаемого блокирования ситуации. Освободитесь от влияния ситуации, отделившись от нее. Мысленно выйдете из ситуации и постройте воображаемую стену между собой и ситуацией. Можно также освободится от влияния происходящего блокируя мысли о ней. Запрещайте себе размышлять об этом, не думайте о болезненных аспектах, не сосредотачивайтесь на своей боли, положите боль в ящик и спрячьте его в подвал на некоторое! время. Эта техника не должна часто использоваться, но может быть полезна в крайних случаях.

6 🧠 ОТВЛЕЧЕНИЕ ДРУГИМИ МЫСЛЯМИ: наполняет кратковременную память и избавляет ее от мыслей, вызванных отрицательными эмоциями, так что негативные мысли перестают усиливать негативные эмоции. Посчитайте до 10 в обратном порядке, посчитайте количество цветов на картинке или каком-то предмете, посмотрите телевизор. Решите сами, какая «радиоволна» будет играть в вашей голове.

7 🧊 ДРУГИЕ СИЛЬНЫЕ ОЩУЩЕНИЯ: могут быть препятствием для физиологической составляющей отрицательной эмоции. Они способствуют отвлечению внимания от раздражителей и сосредоточению на чем-то другом. Например, полезно подержать в руке кусочек льда, сильно сжимать в кулаке теннисный мячик, примите горячий душ с максимальным напором, громко включите музыку, туго обмотайте руку резиновой лентой и снимите.

У Психолога » Стресс »
Автор материала: Анастасия Назаренко.

0

129

ЯК НЕ З’ЇХАТИ З ГЛУЗДУ, НЕ ВИПАСТИ В ДЕПРЕСІЮ, А ВИТРИМАТИ І ВИСТОЯТИ ФІЗИЧНО І МОРАЛЬНО

Під час війни говорити про баланс, внутрішню рівновагу та гармонію не доводиться.

Потужний стрес вибиває кожного з власної орбіти по якій рухалися ще донедавна.

І чим довше цей стрес триває, тим більш руйнівні його наслідки.

Тим більше ушкоджень на всіх рівнях.

Тим далі від внутрішньої рівноваги, що логічно призводить до виснаження і ослаблення на всіх можливих рівнях:

фізичному,
матеріальному,
емоційному
та моральному.

Рахую, що громадянський обов’язок кожної свідомої людини в тилу - не дозволити собі цього.

Ми маємо бути здоровими, сильними, як в ментальному, так і фізіологічному рівнях, щоб бути корисними.

А ще й для того, щоб не забирати час та шанс отримати допомогу тим, кому вона зараз більш необхідна.

Як це зробити?

Позитивна психотерапія Н.Пезешкіана пропонує відстежувати напрямки, куди затрачаються та спрямовуються наш час, сили та ресурси, користуючись балансною моделлю.

базисна модель Пезешкіана

Балансна модель складається з чотирьох важливих сфер:

ТІЛО,
КОНТАКТИ,
ДІЯЛЬНІСТЬ,
ДУХОВНІСТЬ.
Оскільки ці сфери не компенсують одна одну, надзвичайно важливо намагатися рівномірно приділяти увагу та розподіляти сили, відновлювати та берегти кожну з них.

Наприклад, ТІЛО. Наше тіло – це наше здоров’я та самопочуття, сон, режим, харчування, фізичні навантаження тощо.

Сьогодні особливо складно в дорозі, чужих містах або країнах, за постійним моніторингом новин, дбати про власне здоров'я. Майже у всіх порушений графік сну, праці та відпочинку, втрачена можливість адекватного здорового харчування.

Але саме зараз, коли не до «соплєй», немає часу та можливості не те що прожити, а навіть усвідомити весь спектр своїх почуттів - велике емоційне навантаження як раз накопичується в тілі, і існує досить високий ризик прояву на психосоматичному рівні.

«Чарівної» пігулки, якщо не спиться, не їсться, всередині все перевертається - не існує. Потрібно розуміти, що специфічні медичні препарати - це досить серйозно, і не можна самим собі призначати. А тим хто в інших країнах - буде вкрай складно їх отримати. На це потрібно зважати, враховувати та за можливості не допускати.

Варто пам’ятати і повсякчас нагадувати собі, що тіло – це дім нашої душі та інструмент за допомогою якого ми можемо свої найкращі думки та наміри втілювати в життя. Тому про тіло важливо дбати, на стільки, наскільки це можливо в існуючих умовах.

В практичному сенсі пропозиція така: нехай 25% часу та уваги щодня буде спрямоване на власне тіло: спорт (фізкультура) або навпаки відпочинок від важкої фізичної праці, сон, здорове (а це не означає, що дуже матеріально затратне) харчування, адекватне лікування та профілактика, у разі виникнення або прояву захворювання. Обійми, дотики, і будь які приємні фізичні контакти також належать до цієї категорії.

Власне КОНТАКТИ.

Нам важливо бути в контакті з іншими людьми завжди, а особливо зараз. Саме наші комунікативні зв’язки, точніше їх якість та спрямованість, у великій мірі, визначають наш настрій, вдоволеність, спокій та конструктивну налаштованість.

Спілкування з близькими, друзями, колегами, зі старими знайомими, з новими знайомими, і постійний контакт з новинами – це актуальна потреба з однієї сторони, неабияке навантаження з іншої та відповідальність з третьої.

Зараз багато скарг на перенасичення інформацією та контактами. Це одночасно і необхідність, і великий емоційний тягар та обтяження.

Що ж робити?

Якщо самі близькі та рідні люди «нагнітають» і потребують від вас часу, емоцій, інформації, просто бути поряд, звичайно ми не можемо просто відмовитись від них остаточно, але точно можемо і повинні керувати дистанцією та своєю включенністю в спілкування.

Якщо ви помічаєте, що розмови на певні теми або з певними людьми вибивають вас з й до того хиткої емоційної рівноваги – ваша первинна задача подбати про себе, запропонувати інші теми, перейти з формату телефонних розмов у формат переписки, прямо сказати, що зараз немає емоційного ресурсу для спілкування, і що ви вийдете на зв’язок пізніше.

Яким би це не здавалося «егоїстичним», слідкуйте, щоб на взаємодію та спілкування у вас припадало не більше 25% часу та внутрішніх ресурсів. Навіть якщо у вас діти, літні батьки, і всі від вас чогось чекають і вимагають. Пам’ятайте, від того, що Вам зле – нікому краще не буде.

В той же час, якщо є контакти та люди, які надихають, цікавлять, спілкування з якими позитивно впливає на вашу емоційну сферу та самопочуття – дозволяйте собі отримувати таку важливу сьогодні підтримку. Не потрібно соромитися, або фантазувати, на кшталт того що «не зручно», «ми вже їм набридли», «що про нас подумають». Зараз створюється багато груп та заходів, які якраз і спрямовані на тепле спілкування та конструктивну взаємодію.

Зверніть увагу: тим, кому спілкування забагато – варто дати собі час і можливість відновитися на самоті, в тиші і спокої. Кому для нормального самопочуття вкрай важливо бути в контакті з іншими – шукати і прагнути його.

До речі, основний канал висловлення емоцій – це вербальний. Якісне спілкування – найкраща терапія, профілактика нервових зривів та ресурс. Тому кожен з нас має подбати про себе, а не перекладати цю місію на інших і чекати, що «врятують».

ДІЯЛЬНІСТЬ. Діяльність – це другий найкращий вид терапії та самозбереження в складних емоційних та стресових умовах.

Діяльність необхідно зараз розглядати як:

джерело і засіб для існування,
можливість бути соціально активним і корисним,
як ресурс і спосіб самовираження та емоційного відновлення.
Оскільки зараз багато людей залишилися без звичної, прийнятної та зрозумілої для них діяльності та роботи, і опанування нових професій та видів діяльності – це також стрес, важливо знайти і дозволити собі робити ще й те, що просто приносить задоволення або емоційно розвантажує.

Як би дивно і сумно водночас це не звучало, але наразі час для неабиякої креативності. Запитуйте себе, як приготувати смачно з того, що є? Як облаштувати нехай тимчасове, але помешкання, щоб хоч якось створити затишок? Що я можу ще робити в цьому житті і чим я можу бути корисною іншим? Пересаджування квітів, допомога збирати або розбирати гуманітарну допомогу, курси вивчення іноземної мови, написання постів, ведення щоденника, арттерапевтичне малювання – це доступні і дієві ідеї, чим можна наповнити та розширити свою діяльність сьогодні.

ДУХОВНІСТЬ. Наша духовна сфера – це те, з чого починаємося ми, як особистості…і закінчуємося, до речі, також.

Сюди входить все про що ми думаємо, мріємо, віримо. Це дуже важлива сфера, не дивлячись на те, що її не можна помацати на дотик. В той же час, коли все що ми вважали міцним матеріальним фундаментом або зруйноване, або не в зоні доступу - думки, цінності, життєві принципи, висновки та рішення, мрії та плани на майбутнє – це те, що може бути вогником в тунелі, потужним внутрішнім ресурсом, та опорою.

Важливо тільки не помилитися з вектором думок, висновками, цінностями та мріями.

Війна, втрати… втрати життів, які не компенсуються, поламані долі, плани, мрії вимагають переосмислення, принципових висновків, нових цінностей та рішень, знаходження нових сенсів: на рівні поведінки та можливостей, на рівні цінностей та людських взаємин, на рівні цінностей та громадянської позиції.

Важливо знаходити час для того, щоб думати, переосмислювати, шукати опори в цінностях, вірити, мріяти, планувати майбутнє.

Отже, рівномірний та справедливий розподіл часу та власних ресурсів між усіма чотирма сферами, допоможе нам бути сильними морально і фізично, бути активними і дієвими, бути людяними і мати взаємини навіть в період жахливої війни, а також думати, мислити, міркувати, поважати цінності, знаходити нові сенси, відновлюватися, розвиватися!

Бажаю всім нам миру та скорішої перемоги, бути морально сильними, бути фізично здоровими, бути живими!

Правильних думок та корисних дій! Слава Україні!

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко

У Психолога » Война »

0

130

К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы

ДЯКУЮ ЗА ПЕРЕПОСТ!

ЗВЕРНЕННЯ ВІД ПСИХОЛОГІЧНОЇ  КРИЗОВОЙ СЛУЖБИ.

Психологічна Кризова Служба заснована ще у 2014 році та протягом усього багаторічного періоду війни надає безкоштовну спеціалізовану допомогу та підтримку всім, хто постраждав під час цієї війни. Психологічна Кризова Служба – це професійна спільнота компетентних трамо-фокусованих фахівців із великим досвідом роботи, які надають психологічну допомогу постраждалим по всій території України.

На сьогоднішній день, фахівці Кризової Служби також працюють з чутливими темами сексуальних злочинів російських окупантів в Україні, надаючи спеціалізовану допомогу та підтримку постраждалим чоловікам, жінкам та дітям, які зазнавали згвалтування, різних форм сексуального насильства, сексуальних посягань та жорстоких поводжень з боку російських оккупантів на території нашої країни.

Якщо ви постраждали від військових злочинів російських оккупантів, то можете зателефонувати нам на гарячу лінію за безкоштовним номером телефону: 0800 33 0769.

Ми розуміємо, наскільки важко зателефонувати і попросити про допомогу, але хочемо вас запевнити, що телефон гарячої лінії доступний для кожного потерпілого, який постраждав у результаті цих військових злочинів.

Принцип конфіденційності є основою всієї нашої роботи. Вам навіть не потрібно називати своє справжнє ім'я, щоб зателефонувати до гарячої лінії.

Це реальна можливість поговорити з психологом, який вислухає та підтримає. Ми не засуджуватимемо вас, ми тут для того, щоб запропонувати свою допомогу та підтримку.

Зателефонувавши нам на гарячу лінію, ви можете отримати наступну допомогу:

Психологічна підтримка: первинна психологічна допомога (активне та емпатичне слухання, інформація про різні реакції після травмуючої події та про те, як з цим впоратися), а також психологічна підтримка з боку психологів Психологічної Кризової Служби.

У разі потреби ми можемо перенаправити вас до інших фахівців, якщо ви дасте на це згоду (медичні та інші фахівці).

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) рекомендує кожному потерпілому отримувати таку спеціалізовану допомогу якнайшвидше після скоєння військових злочинів.

Гаряча лінія Кризової Психологічної Служби:
0 800 33 0769.
Час роботи з 9:00 до 21:00. Без вихідних.

0

131

К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы

Друзі, потрібна ваша допомога і перепости! У тому числі серед закордонних друзів та спільнот!!!

Шановні друзі!
З початку війни у Дніпрі почала діяти волонтерська  група психологів яка на безоплатній основі надає допомогу багатьом людям, які зараз потребують професійної підтримки.
Зараз Дніпро є першим мирним містом від лінії фронту. Тут знаходиться багато  біженців з Луганської, Донецької, Харківської областей. Сюди в першу чергу привозять поранених. Але як і по всій Україні у нас кожного дня лунають сирени та чути вибухи.
Ми продовжуємо традиції Психологічної кризової служби Майдану. Наші фахівці мають досвід роботи починаючі з 2014 року. Зараз ми об'єдналися в Психологічну кризову службу м. Дніпра та Дніпропетровської області.
Зараз основними напрямками роботи є:
- робота з переселенцями
- робота з військовими
- робота з сім'ями військовослужбовців
- робота з пораненими у шпиталях
- супровід сімей загиблих
- навчання та супервізія фахівців.
- гаряча лінія телефонного консультування 0800330769
Усі консультації надаються безкоштовно на
волонтерських засадах.
З початком війни, багато психологів, в тому числі фахівці нашої служби втратили свою практику, або продовжують надавати кризову підтримку своїм клієнтам на безоплатній основі, або за зниженою ціною.
Зрозуміло, що ця робота дуже складна, та потребує неабияких ресурсів.
Ми шукаємо фінансування для підтримки наших спеціалістів які продовжують працювати в цих надскладних умовах.
Зараз в службі біля 50 фахівців по місту та області.

Якщо Ви маєте можливість надати таку підтримку просимо звязатися з Валерією Пригожиною
+380666834282 ( telegram, viber)
cupofmilk28.01@gmail.com (PayPal)
5168 7450 3173 9979 картка ПБ

Dear friends!

Since the beginning of the war, a volunteer group of psychologists has been operating in the Dnipro, providing free assistance to many people who now need professional support.
Now the Dniepro is the first peaceful city from the front line. There are many refugees from Luhansk, Donetsk and Kharkiv regions now in our city. The wounded are brought here first of all. But as in all of Ukraine, sirens and explosions are heard every day.
We continue the traditions of the Maidan Psychological Crisis Service. Our specialists have extensive experience. Now we have resumed our activities as the Psychological Crisis Service of Dnipro and Dnipropetrovsk region, which was launched in 2014.
The main areas of work are:
- work with migrants,
- work with the military,
- work with families of servicemen,
- work with the wounded in hospitals,
- support of the families of the victims,
- training and supervision of specialists.
- Telephone counseling hotline 0800330769

All consultations are provided free of charge on a volunteer basis.
Since the beginning of the war, many psychologists, including specialists in our service, have lost their practice or continue to provide crisis support to their clients free of charge or at a reduced price.
It is clear that this work is very difficult and requires considerable resources.
We are looking for funding to support our specialists who continue to work in these extremely difficult conditions.
Currently, there are about 50 specialists in the city and region.

If you have the opportunity to provide such support, please contact Valeria Prigogine
+380666834282 (telegram, viber)
cupofmilk28.01@gmail.com(PayPal)

0

132

К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы

Порадня Української спілки психотерапевтів (УСП) працює для Вас 24/7.

Консультанти порадні надають контакти фахівців: психологів, психотерапевтів та психіатрів, які готові безоплатно надати Вам допомогу у кризовому стані.

Фахівці порадні працюють у різних містах України та надають консультації як очно так і онлайн. Працюють з різними віковими категоріями (дорослі, діти, підлітки), а також консультують у різних модальностях психотерапії.

Фахівці порадні консультують за такими запитами:
Тривога, страх, панічні атаки, стресостійкість, гостра стресова ситуація, профілактика травми, втрата, криза, депресія, почуття провини, робота з військовослужбовцями, психосоматика, насилля, порушення адаптації та ін.

Зателефонувавши до нас, Ви одразу отримаєте контакти декількох фахівців, з якими можна домовитись про консультацію на зручний для Вас час.

Також, консультанти надають інформацію (контакти), щодо прихистку у містах України.

Наші контакти:
(дзвінки та меседжери: Telegram, WhatsApp, Viber)
т. 093 547 37 73 (Life)
т. 097 112 45 91 (Kyivstar)

0

133

К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы
К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы
К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы
К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы
К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы
К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы
К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы

0

134

К чату "Будни ап.." 2.0 Война-2022 (часть 2) - пси-помощь и советы

Наразі такий час, коли разом стали жити кілька сімей, а іноді це навіть незнайомі донедавна люди. Всі ці люди до війни жили за своїми сімейними правилами, розпорядками дня та вели побут за особистими уподобаннями. Опинившись разом у одному просторі, виникає зіткнення цих правил і розпорядків. Тому тема побутових конфліктів зараз стала однією з найбільш обговорюваних у психологічних консультаціях.

Що можна зробити для мінімізації подібних конфліктів?

🏡 Домовлятися:
* Про роздільне харчування, якщо на цьому ґрунті виникає напруга.
* Про графік прибирання в домі.
* Про покупки, якщо ви вирішили харчуватися спільно.
* Про графік сну, якщо сім'ї живуть за різними біоритмами. Або ж спокійно поговорити з сім'єю, яка прокидається раніше і будить всіх інших.
* Обговорювати оплати за проживання, щоб усі розуміли скільки, за що та кому потрібно заплатити.
* Про робоче приміщення, якщо хтось працює.

🏡 Гуляти окремо один від одного, щоб було місце особистому простору.

🏡 Займатися своїм хобі, роботою або якоюсь областю вашого інтересу. Це допомагатиме переводити фокус з новин та наповнюватися енергію для життя.

🏡 Не читати весь час новини. Іноді кілька сімей майже весь день проводять час за читанням новин, і після цього виплескують гнів один на одного. Тому важливо контролювати цей потік, що надходить.

🏡 Дихати свіжим повітрям, що в свою чергу заспокоюватиме і покращуватиме емоційний фон.

🏡 Спокійно обговорювати питання, які гостро виникають і заважають жити всім разом.

🏡 Приділяти час творчості. Наприклад, це може бути малювання, ліплення, розмальовування, написання книги та інше.

Дуже важливо розмовляти між собою, обговорювати побутові питання та домовлятися у спокійному тоні, а іноді й з гумором. Особливо гумор може розряджати обстановку, піднімати настрій та вирішувати непорозуміння.

Бережіть себе та своїх близьких!

0

135

СОВЕТЫ ПСИХОЛОГА: КАК НЕ ПАНИКОВАТЬ ВО ВРЕМЯ ВОЕННЫХ КОНФЛИКТОВ
Наставник по медитации и осознанному психологическому благополучию Яна Ясс дает три полезных рекомендации для всех

КАК СПРАВИТЬСЯ С ПАНИКОЙ?
Страх и переживания в нестабильных ситуациях — это естественная реакция психики на происходящие события. Однако даже в темные времена необходимо анализировать ситуацию и ясно мыслить, и здесь паника вам не советчик. Многие спросят, в чем же отличие между страхом и паникой, ведь это практически одно и то же.
Ответ прост — именно в возможности мыслить: паникер пойдет на все ради возможно мнимого спасения, не думая о последствиях и том, как это может отразиться на других людях; страх же свойственен абсолютно всем, даже самым храбрым людям. Когда человек боится, он становится внимательнее, осторожнее, иногда даже выносливее — это естественный механизм защиты.

Так что можно сказать, что паника — это нормальная реакция на происходящие события, однако ее нужно либо контролировать, либо подавлять, так как она слепа и разрушительна.

Способы самостоятельной работы с паникой:
Во-первых, это анализ информации. Всегда существует огромное количество источников, доносящих абсолютно разную и противоречивую информацию, здесь важно подключить критическое мышление и постараться разделить возможные события от нелогичного вымысла. Это непростая задача, но важно обрести свое, независимое ни от каких сторон и слов близких, мнение, основываясь на личных суждениях, наблюдениях и фактах.

Во-вторых, как бы банально то ни было, с паникой помогают справиться дыхательные упражнения (например, по 4 секунды на вдох и выдох, повторять порядка минуты или до улучшения ситуации).
Это связано с особенностями функционирования организма: при стрессе вырабатывается гормон адреналин, при котором учащается сердцебиение, дыхание, увеличивается артериальное давление, притормаживаются пищеварительные процессы, расширяются зрачки. Чтобы успокоиться, важно нормализовать дыхание и отвлечь свое внимание, то же работает при панических атаках (помните, как в фильмах дышат в пакет — это тот самый случай).

В-третьих, разговаривайте спокойно, постарайтесь не поддаваться чужим настроениям, концентрируйтесь не на ужасе ситуации, а на том, как вам действовать в данный конкретный момент.
Старайтесь заряжать своим спокойствием и окружающих, разговаривайте с потенциальными паникерами, ищите выход из проблемы вместе. Ведь паника распространяется как сорняк и может не хуже внешних угроз навредить как психологическому здоровью общества, так и физическому — в случае возникновения давки или конфликтов.
.

0

136

Andriy Kozinchuk воєнний психолог
31 марта   

Я завше пишу пости з гумором, але цей серйозний і важкий. Навіть готуватися важко.
Але погнали, пост про зґвалтування, тобто сексуальне насилля.
У захоплених населених пунктах рашисти ґвалтували наших дівчат.
І це обговорюють в групах, чатах, коментах. Але мало говорять вживу. Бо це огидно і дуже важко усвідомити.
В нашій країні кожна третя дівчина зазнає якогось виду насилля. Тому приміряти на себе цю трагедію геть неважко. «Одягти». Я чоловік і мені цей досвід не пережити, тому й моя емпатія буде неповною. В мене були лише два випадки роботи з такими жінками, бо частіше звертаються до терапевток, що логічно.
Одразу скажу, що терапія складна, довга, але вона є і вона умовно успішна. Тут головне, аби ті, хто це пережив, захотіли пройти свою терапію. Бо насильно не можна. Насильно взагалі нічого не можна.
Але зараз я хочу звернутися до дівчат, жінок, які це уявляють і переживають.
Тема насилля це жахливе порушення кордонів. Всіх одразу. В тому числі фізичних. Тому є варіант, що ваші кордони розширяться, тобто навіть тактильності захочеться менше. І це нормально. Може бути більше дратівливості, агресії, неконтрольовані сльози чи панічні атаки.
Будь ласка, попросіть ваше оточення не обіймати вас, не торкатися чи дати вам більше простору, якщо вам того хочеться. Але попросіть до того, як має бути тактильний контакт.
Можете сказати своїм партнерам, якщо вам не хочеться сексу. Це також нормально.
Відновлюйте свої кордони. Відчуйте себе в безпеці і в реальності, яка зараз є. Поговоріть з подружками чи тими людьми, яким довіряєте. При потребі зателефонуйте на гарячу лінію чи зверніться до психолога онлайн, чи вживу, якщо є така можливість.
В ці важкі моменти важливо аби ми не були зґвалтовані в себе в голові.
Окрім створення системи адаптації, хочу сказати, що захоплені абізяни тепер будуть піддаватися допитам вже не зважаючи на Гаагу, хуягу, миротворчі місії і іншу хуйню, яка просто не працює. Вони захотіли пекла, то його ще треба заслужити то пекло. Нехай благають про смерть.
Я також відчуваю себе безсилим в моменти, коли читаю про ті випадки. А потім беру і роблю те, що в мене добряче виходить. Аби зрозуміти, що я контролюю принаймі ситуацію навколо мене.
Тому не тримайте то в собі і говоріть про це. Важко. Але нам треба лишатися функціональними і мати ресурс єбошити мразєй
Вони нас не зламають, бо ми нація розумних і прекрасних людей.

Я всегда выкладываю юморные посты, но этот серьезный и тяжелый. Даже подготовиться сложно.
Но давайте, пост про изнасилование, или сексуальное насилие.
В захваченных населенных пунктах россияне насиловали наших девочек.
И это обсуждается в группах, чатах, комментариях. Но очень мало говорят лично. Потому что это противно и очень трудно осознать.
В нашей стране каждая третья девушка терпит какое-то насилие. Так что не сложно испытать на себе эту трагедию. “Надеть. ” Я мужчина и этот опыт не переживу, поэтому мое сочувствие будет неполным. У меня было всего два случая работы с такими женщинами, потому что они чаще обращаются к психотерапевтам, что имеет смысл.
Сразу скажу, что терапия сложная, долгая, но она есть и она условно успешная. Здесь главное, чтобы те, кто это пережил, захотели пройти свою терапию. Потому что силой нельзя. Насильственно вообще ничего нельзя.
Но сейчас я хочу обратиться к девушкам, женщинам, которые это представляют и испытывают.
Тема насилия - страшное нарушение границ. Все сразу. Включая физические. Поэтому есть вариант, что ваши границы расширятся, то есть даже тактильность будет меньше. И это нормально. Может быть больше раздражительности, агрессии, неконтролируемых слез или панических атак.
Пожалуйста, попросите окружение не обнимать вас, не трогать и не давать вам больше пространства, если вам хочется. Но спрашивайте, прежде чем должен быть тактильный контакт.
Если не хочешь секса, то можешь сказать своим партнёрам. Это тоже нормально.
Восстановите свои линии фронта. Чувствуйте себя в безопасности и в той реальности, которая сейчас есть. Поговорите со своими подругами или людьми, которым вы доверяете. При необходимости звоните на горячую линию или проконсультируйтесь с психологом онлайн или лично, если есть возможность.
В эти трудные минуты важно, чтобы нас не насиловали в наших головах.
Кроме создания адаптационной системы, я бы сказал, что захваченные злоупотребления теперь будут ставить под сомнение не говоря уже о Гааге, хуяге, миротворческих миссиях и прочей херне, которая просто не работает. Они хотели ада, поэтому он должен заслужить этот ад. Пусть умоляют о смерти.
Я тоже чувствую себя бессильным в моменты, когда читаю о таких случаях. А потом беру и делаю то, что умею. Чтобы понимать, что я контролирую хотя бы ситуацию вокруг себя.
Так что не держите это в себе и говорите об этом. Это трудно. Но нужно оставаться функциональными и иметь ресурс нафиг
Нас не сломают, потому что мы нация умных и красивых людей.
.

0

137

Автор Andriy Kozinchuk:

Пост для тих, хто не в зоні бойових дій. Тобто, в умовно безпечних місцях.

Афігезно, шо ви там. Бо в зоні бойових дій мають бути:

а) вояки вояцькі

б) ті, хто їм допомагає

в) працівники кризової і не дуже інфраструктури.
Короче, лишатися в місті в режимі «колицевсеблядьзакінчиться» неефективно.

Але для вас також є роботка. Перш за все ви маєте турбуватися про себе. Нормально спати, регулярно їсти, підтримувати нормуль режим. Бо від того, шо ви страждаєте, нікому від цього не краще. Ви маєте підтримувати свій ресурс. Таке завдання.

Друга тєма - працюйте або навчайтесь. Це треба для економіки і для відчуття мирного життя. Через силу ніззя. Якшо ви робите, робіть собі план і виконуйте його. Якшо вчитесь, ставте задачу і вчіть. Режим очікування тупо висмоктує вашу енергію і всьо.

Третя тема. Подумайте чим ви можете бути корисним-ою для війни. Донатити, малювати плакати, волонтерити, годувати біженців, зробити довбану шпаківню аби довбані шпаки жили в комфорті. Це треба і для війни і для вашого відчуття корисності.

Далі додаткове. Сформуйте собі нормальне інформаційне поле. Не вдивляйтеся постійно в новини. Зробіть собі графік. Наприклад 14 хв срання, 20 хв в обід і 30 хв після вечері (ото я розмріявся), але серйозно. Не приносить користі інфо поле, Якшо воно постійне. І ви маєте право слухати музику, дивитися нетфлікс, комедії, робити речі, які ви робили до вторгнення.

Ваша війна це заробляти, акумулювати, тратити і сприяти тому аби ви були надійним тилом.
Навчіться підтримувати оточуючих. Хваліть їх, якщо ті заслужили. Проговорюйте, якшо шось не влаштовує. Ваші сварки будуть лише послаблювати вас.

Хейт. Є і будуть люди, які будуть дорікати, шо вам добре. Не виправдовуйтесь, не відповідайте злом. Найгірше не їхній гейт. Найгірше, коли ви самі себе дорікаєте. А дорікати ви будете собі тоді, коли ви не визначили що саме ви будете робити.

Секс. Звісно можна і треба. Завжди. Але будь ласка, тільки з хтивим бажанням, а не від жалю чи обов’язку. І оця хуйня типу «невідомо що буде завтра, роздягайся» є просто маніпуляція. Ну і не забувайте контрацепцію (сорян, віряни).
Війна це не про суцільну стрілянину. Війна це про вміти вести бойові дії при умовно нормальному житті. І ви нам в цьому допомагаєте. І вірте. Вірте в себе, вірте в Збройні Сили України і ні на секундочку не сумнівайтеся в нашій перемозі. Ми красавчіки.

0

138

Andriy Kozinchuk
27 марта  ·

Не задовбали сирени?
Давайте про них ше раз поговоримо.

Сирена - це прекрасно. Сирена - це ваша додаткова інформація про небезпеку. Дядьки і тьотьки дивляться в круглий телевізор (радар) і тиснуть кнопку. І воно гуде як різане. Гуде, бо сповіщає: "Увага, зара може йобнути". Тобто у вас є час для того аби піти в безпечне місце.

Полюбіть сирену, бо вона рятує життя. Було б набагато гірше без сирен. І якшо сирена загула, а прильота не було, то не варто її обезцінювати. Якщо за час вторгнення було 82 сирени і жодного разу не прилітало, то це означає, шо і на 83-ій раз треба бігти в сейфті плейс.

А шо робити, якшо у вас фантомні сирени? Ну тобто ви чуєте те, чого нема?

Ви в порядку, ви не зійшли з розуму, просто ваш мозок продукує аудіальні видчуття. В такому разі:

1. Відпрацюйте реальний алгоритм сирени. Не прочитайте, а саме ніжками відпрацюйте.

2. Повернись в реальність. Опиши предмети які знаходяться навколо тебе, доторкнись до себе, віднови дихання.

3. Слідкуй за своїми базовими потребами: сон, їжа, вода, відпочинок (саме відпочинок, а не робота)

4. Віднови довбану рутину (зуби, душ, заправ ліжко, качай дупцю)

5. Поговори про це з оточуючими людьми, кому Ти довіряєш.

З часом це буде відходити і ніякої фантомної сирени не буде. З часом, розумієш? Не відразу. Але точно відійде. В інакшому випадку вам прийдеться іти до психолога і той вже зробить з вас цукерочку, солодкі ви мої.
Турбуйтеся про себе, бо кому тоді хуярити русню?
.

0

139

Как война влияет на сексуальные отношения: снижение либидо или гиперсексуальность

Как война влияет на сексуальные отношения: снижение либидо или гиперсексуальность

АВТОР: ЛЮДМИЛА ЖУКОВА
Такое тяжелое время как война может по-разному влиять на интимную жизнь и отношения.

Об этом рассказала психолог и сексолог Маргарита Шавловская.

На какие функции может влиять война
Во время событий, угрожающих жизни, репродуктивная функция может отключаться. К примеру, у женщин часто исчезает менструация.

Но возможна и другая реакция - гиперсексуальность. Она может основываться на эволюционном механизме - желании оставить потомство перед угрозой смерти. Также секс используется как способ вернуть себе контроль, получить приятные эмоции и расслабиться.

Из-за постоянного стресса и неопределенности, длительного отсутствия сна, депрессивных состояний, приема некоторых медикаментозных препаратов может снижаться либидо. У женщин бывают трудности с возбуждением и достижением оргазма, у мужчин – преждевременная эякуляция и отсутствие эрекции.

Можно ли заниматься сексом
Вина уцелевшего, мысли о том, как я могу заниматься сексом, когда другие умирают, также могут вызвать снижение сексуального желания.

Если влюбленные давно не виделись, то после встречи не ждите сразу жарких ночей. После длительного содержания бывают трудности с достижением эрекции у мужчин, оргазма — у женщин.

Это нормально, не стоит волноваться. Сексуальная функция возобновится спустя некоторое время, а до этого подумайте, как выражать свои чувства по-другому.

Информация об изнасиловании может вызвать повышенную тревогу, сразу к партнеру, нежелание близости. Вы можете идентифицировать себя с потерпевшими, и тогда возбуждение будет пугать.

Как сохранить отношения
Важно говорить с партнером о своих чувствах. Это даст ему понимание, что ваше нежелание секса – не из-за него. Если такое состояние продолжается длительное время, следует проработать эти чувства отвращения, страха, стыда со специалистом.

Во время войны обостряются межличностные конфликты. Завышенные ожидания от партнера, невозможность очертить свои границы, разные взгляды на необходимость эвакуации/нахождения в убежище – все это приводит к взаимным обидам и разочарованиям. Это отрицательно влияет на либидо.
Также иногда бывает сложно остаться наедине из-за отсутствия личного пространства.

Важно помнить, что интимность в отношениях может сохраниться благодаря объятиям, поцелуям, ласковым словам.

Заниматься сексом во время войны или нет это решение вашей пары. Сейчас все то, что с вами происходит, нормально. Вы имеете право как продолжать половую жизнь, так и совершить паузу. Но старайтесь говорить друг с другом о своих чувствах и найти ту форму поддерживать интимность в отношениях, которая устроит обоих

0

140

Гинеколог рассказала, как женщинам пережить изнасилование в условиях войны
   
АВТОР: ЛЮДМИЛА ЖУКОВА
Гинеколог Наталья Лелюх дала советы женщинам, которые пострадали от изнасилования российскими оккупантами.

Если изнасилования не избежать, и вы не уверены в своих физических силах и активному сопротивлению, старайтесь "заморозиться" внутри и извне.

Для насильника этот процесс не о сексе, а об установлении власти и контроле, об унижении и обесцененивании.

Активное сопротивление жертвы разжигает и подкармливает садизм. Поэтому женщина может постараться физически больше, получить травмы половых органов и тела.

"Также, оккупант может в процессе изнасилования мстить за свой страх смерти и ощущение заброшенности и беспомощности. Если сможете "заморозить" свои реакции. Вы не здесь, это не ваше тело, этот изверг не заслуживает, чтобы вы его замечали и жалели", - написала медик.

Советы психологов
Проговаривать: "Это только тело, моя душа больше, сильнее, ее схватить невозможно. Я в 1000 раз больше, чем тело. Это только тело".

Диссоциация, то есть отделение от собственных чувств, это способ предотвратить травмирование. Она обычно включается автоматически, но можно помочь себе и сознательно. Важно не допускать чувство вины. Это не потому, что со мной что-то не так, это не потому, что я осталась в городе, или вышла за водой, или хорошая, или молодая, или женщина, это все нужно отбросить сознательно. Виноват насильник, виноват оккупант. Вы пострадали, никакой вашей вины, ни в чем, никакой. Это не о вас, это о нем. А вы остаетесь тем человеком, что и были, это вас не запятнает, нет.

Что делать после изнасилования
Если после изнасилования вас оставили в покое и прямая угроза вашей жизни отсутствует, позаботьтесь о своем теле. Сделайте минимальные гигиенические процедуры, хотя бы влажными салфетками, если они есть. Обычно в этот момент женщины испытывают непреодолимое желание умыться, смыть с себя грязь. В условиях оккупации это не всегда возможно. Не рискуйте жизнью ради ведра воды из простреливаемого колодца.

Если на половых органах остались травмы и вы чувствуете боль, то попробуйте использовать "дружественные" для слизистой антисептики: раствор соды (1 ч ложка на 0,5 литра воды), просто чистая вода, детские бесспиртовые влажные салфетки, тридерм мазь, левамеколь мазь, мазь триакутан, мазь бепантен, можно однократно использовать хлоргексидин (если хоть что-то из этого есть). Если есть крем для рук - можно воспользоваться им.

Не используйте спиртовые антисептики или салфетки, перекись водорода, пантенол, растительное масло или другие масляные растворы. В первые сутки для увлажнения слизистой не используйте лубрикант. Лубриканты часто на водной основе, потому что они часто гиперосмолярны и могут вызвать еще большее раздражение и воспаление слизистой.

Если у вас в аптечке вдруг найдутся антисептические или антибактериальные свечи, проставьте их 5-6 дней. Но, при наличии травм слизистой, кровоточивости или гематом, желательно начинать ставить свечи через сутки, потому что будет очень больно. Особенно, если это свечи гексикона или свечи с бетадином. Подходят такие свечи: полижинакс, флуомизин, макмирор, далацин, тержинан, гравагин, свечи с метронидазолом, клотримазолом, поведение, синтомициновые свечи, метрогил вагинальный и прочее.

Если вы в репродуктивном возрасте и не имеете надежной контрацепции (не принимаете контрацептивные таблетки постоянно, нет внутриматочной спирали), то есть высокий риск получить нежелательную беременность. Особенно если у вас 6-16 день менструального цикла. К сожалению, такие средства, как спринцевание и глубокое протирание салфетками или бумагой, не эффективны как средства контрацепции.

Если вдруг у вас дома или у доступных вам соседок есть в аптечке какие-либо гормональные контрацептивы, то можно попробовать такой способ как метод Юспе. Посмотрите состав контрацептива – на упаковке обычно написано: этинилэстрадиол доза может быть 0,02 мг, 0,025 мг, 0,03 мг, 0,035 мг и левоноргестрел (дроспиренон, диеногест). Для контрацептивного эффекта вам нужно принять 0,1 мг этинилэстрадиола (т.е. 5 табл по 0,02 мкг, 4 по 0,025 мкг, и 2 таблетки по 0,03 и 0,035 мкг) и не менее 0,5 мг левоноргестрела. Через 12 часов повторить ту же дозу.
Пример

Если у вас или у соседки нашлись контрацептивные таблетки Джаз (содержат 0,02 мг этинилэстрадиола и 3 мг диеногеста). Для контрацептивной дозы 0,1 мг следует взять 5 активных таблеток из упаковки и выпить их одновременно. Через 12 часов выпить еще 5 таблеток.

Такая контрацепция максимально эффективна, если вы примете препарат в первые 24-72 часа после незащищенного контакта.

При первой возможности - обратитесь к гинекологу для осмотра и возможного забора анализов на передающиеся половым путем инфекции. Вам будет трудно, но сделайте это и тело вас отблагодарит.

0