Через більшість із нас вже пройшли кадри з катуванням та знущанням над беззахисним українським полоненим бійцем, нелюдська розправа над захисниками Азовсталі в Оленівці. Смерті цивільних в Миколаєві.

Скажу прямо: в галузі психології я абсолютний профан, та саме це, можливо, мені і дозволить говорити все, що я думаю з цього приводу. А думаю я ось що: оприлюднені та жадібно поширювані нашими каналами кадри - грамотна ворожа інформаційно-психологічна операція (далі - й*бане ІПСО).

Отож, на передовій щодня гинуть та отримують каліцтва десятки та сотні українців. Хтось потрапляє в полон або пропадає без вісті. Міста на лінії зіткнення перетворюються в спустошені згарища. Це факт і наша нова реальність. Нове повсякдення. Попри це, спротив України не згасає - з 24 лютого рішучість у протидії дегенеративній орді залишається непохитною, подекуди лише твердішою, черги перед військоматами стають лише довшими. Симбіоз абсолютно різних людей, які об'єдналися в боротьбі за свою землю супротивник ні пережувати, ні проковтнути не може.

Але він може примусити його припускатись помилок.
- Саме вибиті із емоційної рівноваги ви приймаєте нераціональні рішення.
- Саме в моменти сильних негативних переживань ви робите дурниці.
- Саме при спостеріганні несправедливості, яка лишається безкарною в серці породжується відчай.
- Саме коли коїться зло, якому ви нічого не можете протиставити в серці карбується відчуття безсилля і безпорадності розміром із чорну діру.

Вам дещо показали, ви занурились у страшні світлини і в цей момент непомітно похитнувся емоційний маятник, який вже не контролюємо, ми втратили над собою владу. Смуток, лють. Здавалось би, природня реакція в наші часи. Що не так? На своєму прикладі скажу що. Лише сьогодні я на емоціях двічі ледь не потрапив в ДТП, в одному з яких був би винний суто я. В операційній я теж сам собі не належав і був близький до того аби зробити дурниц, при цьому накричав на колегу, яка цього не заслуговувала.

Простіше кажучи: втратив рівновагу та контроль над собою. Впіймав себе на цьому і зрозумів, що попався на чийсь гачок. В моменти сильних переживань ми робимо помилки. Саме в ці моменти ми стаємо вразливими. Я. Ти. Водій авто. Солдат зі зброєю в руках. Хірург в операційній залі. Люди, від чиїх рішень щось та й залежить. Розумієте? Не допускайте в себе зло.
Та й будьмо ж відвертими з самими собою - ми прекрасно розуміли та розуміємо, що щодня десятки та сотні людей втрачають життя, здоров'я, рідний дім і ми продовжуємо жити з цим знанням. І це не про цинізм. Суспільство навчилось триматись у якій-ніякій рівновазі в новій реальності. Але варто підкинути нам під ногу таку емоційну бомбу (й*бану ІПСО) і стається детонація та collateral damage, який нам може дорого вартувати. На прикладі себе я, сподіваюсь, пояснив чому.

Що ж робити?
1) Якщо ви відчуваєте, що емоції беруть верх, то виключіть дію подразника: НЕ почитайте новини, НЕ подивіться ще один сюжеті і НЕ намагайтесь дізнатись деталей чергового звірства росіян, звісно, якщо ви не слідчий міжнародного трибуналу. Йому це потрібно, вам - ні. Якщо ви не працюєте в Генштабі та не готуєте для Валерія Федоровича Залужного аналітичну записку про поточний стан речей та/чи втрати наших військ на окремому оперативному напрямку, то вам ця інформація НЕ потрібна, вона вам НЕ допоможе.

2) Найкращий спосіб відреагувати стрес, який вже стався - навіть не так: єдина фізіологічно правильна реакція на стрес - рух та фізична активність. Погуляйте, поїдьте на велосипеді, походіть, зробіть щось в хаті. Побийте грушу. Людей не бийте, навіть поганих. Це незаконно.

3) Пам'ятаєте про непокаране зло, яке породжує відчуття безсилля? Покарайте його. Докладіться до цього. Донатьте тим, хто виписує квитки на концерт Кобзона, підтримуйте українське Військо. Долучайтесь до зборів на вундервафлі для наших оборонців. .

Автор Volodymyr Lazorenko .

На початку 2000-х було введено поняття «дорослість, яка формується» (“emerging  adulthood)”для молодих людей до 25-27 років. Говорилось про те, що треба шукати нові підстави для дорослості, чим просто формальне настання 21 року, коли все нарешті можна. Молоді люди потребують часу для спроби себе в різних професіях та партнерських стосунках, і не поспішають обростати зобов’язаннями. Крім того виявилося, що до 23 років продовжують розвиватися ті ділянки мозку, які відповідають за контроль імпульсів та емоцій, а відтак відбувається розвиток свідомості, підвищується здатність до вольової регуляції, що і має визначати дорослість. Показниками сформованої дорослості, які можна відстежити, було названо фінансову незалежність, уміння відповідати за себе, бути незалежним у прийнятті рішень («велика трійка», до якої українська молодь в одному пілотному дослідженні додала ще «усвідомлення своїх життєвих цінностей»).

Це все розумно і логічно (думала я тоді), але вже не про нас (думаю я зараз).

Спілкуюся з дівчиною про її хлопця – він професійний військовий, з початком вторгнення дуже змінився – став керівником взводу, набрав 8 кг, коли приїжджає додому часто досить агресивний, бо не встигає перелаштуватися, каже – багато відповідальності; хоче на фронт, чекає ротації.
Вона його дуже любить, каже – тепер навіть дужче, хоча з ним стає все важче... Він кличе її заміж, але як кінчиться війна, бо не хоче, щоб, раптом що, вона стала вдовою. Вона каже, що, раптом що, це буде для неї честь.

Їм обом 20-21 рік. З лютого ми всі дуже швидко постаріли.

Ольга Кузьменко

Контузія чи ПТСР.
Безсоння в ніч.

Контузія:
- це коли з подивом виявляєш, що забув слово. Ось знаєш його значення і слово це просте, але ж ні;
- не можеш згадати що ти вечеряв 20 хвилин тому, і згадуєш тільки дивлячись на помитий посуд;
- це коли після ранкової сигарети тремор в руках, як у алкоголіка, а ти не пив;
- це коли болить голова;
- це коли у тебе падає зір;
- це коли шумить у вухах;
- це коли лінійні нерівності перестали бути простими і логічними, але перетворилися в набір незрозумілих символів;
- це коли ти можеш просто залипнути на 2-3 секунди;
- це заїкання, яке може досить довго докучати...

ПТСР:
- це коли ти чужий в цивільному житті і свій серед армійців (але тільки бойових);

- це коли загострене почуття справедливості (найчастіше занадто);

- це коли уві сні ти виходиш на бойові;

- це коли уві сні відірвало праву руку по плече і уві сні ти думаєш: “- Блядь, потрібно було на САТі залишити петлю, а не розпускати. Встигну накласти до критичної крововтрати?” І прокидаєшся...;

- це коли вночі, в півсні рукою шукаєш автомат;

- це коли гірко і соромно на кладовищі біля могил;

- це коли не боїшся смерті, від слова зовсім. Але боїшся того, що її несе;

- це коли взагалі не дивишся нічого про війну, або тільки всюди шукаєш відео з твоїми і чужими боями;

- це коли йдеш від конфлікту, бо замість звичної бійки боїшся вбити мудака;

- це коли запах дизельного вихлопу від вантажівки давно розвіявся, а ти стоїш посеред людей і дивишся в свою пам’ять, де гуде Беха на якій вивозять 300-го і звучать знайомі голоси в ефірі;

- це коли ти не можеш нікому пояснити, що для тебе означають слова: “- Сьогодні в зоні проведення антитерористичної операції...”
- це коли ти в натовпі ловиш погляд і розумієш, що людина “наша” - АТОвець;

- це коли ти прокручуєш всі моменти з людьми яких не вдалося врятувати, і навіть коли розум тобі каже: “- Не, ну блядь! Ну без шансів же було...” все одно болить в душі, і знову і знову прокручуєш “а якби ось так і так “;

- це коли ти розмовляєш з дружиною двічі загиблого Брата по зброї і намагаєшся їй довести, що він дійсно загинув, а вона не вірить в його смерть;

- це коли алкоголь не допомагає і не рятує, коли зриває запобіжний клапан і ти не плачеш, а виєш в подушку, тому що з могили ніхто не встане;

- це коли назва населених пунктів які раніше не знав, тепер ніколи не забудеш;

- це коли відриває вказівний палець правої руки і перша думка: треба вчитися стріляти з лівої.

-це коли на вулиці серед натовпу людей мимоволі здригаєшся і присідаєш від різкого гучного звуку, коли "вибухаєш" Від того що твоя дитина несподівано стрибнула тобі ззаду на плечі, коли просинаєшся в ліжку один (а лягав спати з дружиною і дитиною) бо ти знов у ві сні воював...

- це коли все це вищеперераховане ти не можеш пояснити близьким, а вони тобі не вірять і кажуть" подивись на інших, що воювали, вони ж не такі", а ти відповідає" а звідки ти знаєш які вони, коли ти їх не бачиш,"

- це коли...

Людині, що не воювала не пояснити війну, точно так само, як сліпому не пояснити відчуття зеленого, як чоловікові не дано зрозуміти, що значить виносити і народити дитину.
У них просто немає необхідних органів почуттів.

Війну не можна розповісти або зрозуміти.
Її можна тільки пережити.

Джерело: група Оберiг воīна

Багато читала в інеті постів, де хають переселенців.
Даже дають рекомендації, що треба робити переселенцю.
Де сидіти.
І як мовчати.
Що треба бути вдячними.
Треба мовчки брати  те що дають.
З однієї сторони це так.🤔
Але.

Коли настав 2014, той самий час коли......до мене звернувся хлопець, найти квартиру, який тікав з Луганська з сім'єю.
І я дуже гарно пам'ятаю той день, коли ми їхали з ним на його машині по пр.Гагаріна, і під'їжджаючи до светофору, в нього задзвонив телефон.
Піднявши трубку і почувши голос він зблід.
Він слухав, но я бачила що він вже нічого не чує.

Я звернулась до нього з питанням - з тобою все гаразд,  що трапилось.
Хоча я розуміла, що трапилось щось страшне.
Він нічого не говорив.
Він завис.

Я забрала у нього трубку , а там жінка продовжувала говорити, і говорити.
Я  узнала, що батьки цього хлопця тільки що погибли.
На їх дом впала бомба.
Батьки були в домі.
Будинок зрівняли  с землею.

Нам начали сигналити.
Хлопець в ступорі.
Благо я вмію водити машину з механікою.
А в нього як раз у була механіка.
Ледве витягнула його з машини і пересадила на своє місце.
Сіла за руль і поїхала.

І тоді, в той самий момент, я для себе прийняла рішення.
Я ніколи не буду рассказувати , умнічати і учити тих людей які під обстрілами , ризикуя життям, тікаючи від війни, шукайють де можно сховатися.
Щоб остаться просто живим.

Я знайшла йому квартиру.
Я не взяла з нього грошей.

І з того дня, я не знаю чому, може цей хлопець всім роздавав мій номер телефону,  но в мене був поток цих людей,  яким треба було житло.

Що я тоді  зрозуміла для себе.
Я зараз напишу.
І якщо ці поради комусь допоможуть, я буду рада.

🔹️ Ці люди з гарячих точок, тікають реально з пекла.
І якщо вони гарно виглядають, це не означає що з ними все гаразд.
Вони не безхатько.
І не повинні бути в обносках.
Нічого не питайте у них.
Вони все одно нічого внятного не розкажуть.
Просто мовчки подивіться в їх обличчя
Ви все зрозумієте.
🔹️ Не ображайтесь, якщо вам не сказали дякую.
Іноді у них просто на це немає сили.
Коли вони прийдуть до тями, буде і дякую, будут і сльози , будут і обійми.
Но не зараз.
🔹️ Не гнівайтесь якщо вони вас не розуміють з одного разу.
Вони у стрессі.
Заспокойте їх, обійміть, і допоможіть.
Бо вони ще не вірять що вони в безпеці .
🔹️ Так, ви їм нічого не винні.
Але і вони вам нічого не винні.
Вони б жили собі дома і не зверталися б до вас, але...
Вони змушені звернутися.
Бо вони втратили все.
Втратили не тільки житло.
Втратили мирне життя.
І вони не винні у тому, що були там, а ви ні.
Но їм слава богу вдалося втекти .
🔹️ Ці люди були вдома і чекали,  в надії що все скоро скінчиться.
Чекали.
Но цього не відбулося.
Вони втомилися чекати.
Тому і почали рятувати своє життя.
Допоможіть їм.
Не змушуйте їх ще чекати.
Вони втомилися.
🔹️Якщо допомагаете,  допомагайте з откритим сердцем.
Вони не жебраки.
У вас зараз є вибір.
У них - нема.
Вони бачили пекло зсередини.
А ви - ні.

Двигун гігантського корабля зламався і ніхто не зміг полагодити, тому найняли інженера-механіка з більш, ніж 40-річним стажем.
Дуже ретельно оглянув двигун зверху вниз. Побачивши все, інженер розвантажив сумку і дістав маленький молоток. Він без проблем вдарив по стратегічним пунктам. Незабаром двигун знову запустився. Двигун відремонтований!
Через 7 днів інженер сказав, що загальна вартість ремонту величезного судна для підприємця склала $ 20.000
'' Що?! "- сказав господар.
'' Ти майже нічого не зробив. Дайте нам детальний звіт. "
Відповідь проста:
Удар молотком: $ 2
Знати куди вдарити, скільки і як вдарити:
$ 19.998

Важливо цінувати власні знання і досвід ... тому що це результат боротьби, переживань і навіть сліз.
Якщо я роблю роботу за 30 хвилин, це тому що я витратив 20 років на те, щоб навчитися робити це за 30 хвилин. Ти винен мені роки, а не хвилини.

Ніколи не '' продавайте дешево ''. Ваш робочий день коштує 1 день життя.
Сеть

Ти маєш право залишити будь-яку ситуацію, в якій ти себе не бачиш. Ти маєш право піти з будь-якої життєвої історії, в якій ти собі не подобаєшся.

Ти маєш право покинути місце, в якому ти згасаєш, а не сяєш. Ти маєш право зібрати валізи та почати все спочатку в іншому місці. Ти маєш право змінити своє життя.

Маєш право…

Ти маєш право піти з роботи, яку ненавидиш, навіть якщо весь світ тебе відмовляє. Ти маєш право шукати те, що мотивує тебе прокидатися щодня із радістю, а не з примусу.

Ти маєш право покинути того, хто погано з тобою поводиться. Ти маєш право ставити себе на перше місце і піти, якщо ти знову й знову намагаєшся його змінити, але він не міняється.

Ти маєш право прощати себе за великі та маленькі помилки, ти маєш право бути доброю до себе, дивитися у дзеркало та подобатися собі.

Ти маєш право відмовитися від лжедрузів. Маєш право оточити себе любов’ю, людьми, які підтримують тебе і допомагають. Ти маєш право отримувати ту енергію, яка тобі потрібна саме зараз.

Ти маєш право позбутися марних очікувань.

Хтось скаже, що піти, покинути, залишити – це погано, це означає здатися й опустити руки. Але часто піти, покинути, залишити – це найкраще, що ти можеш для себе зробити. Це дозволяє змінити вектор життя, почати спочатку, відкрити себе й світ. Часто піти рівносильне себе врятувати, не застрягти в неправильному місці з неправильними людьми.

Піти – значить відкрити двері змінам, зростанню, можливостям і звільненню. У тебе завжди є це право, доки не знайдеш своє місце – те, що робить тебе щасливою. Ти навіть маєш право покинути себе нинішню і створити нову…

До цих прав кожна з нас приходить сама – з досвідом, з роками, хтось після помилок, хтось після зрад і випробувань. Хтось пізно, хтось рано, а хтось просто зараз, прочитавши у нас…

А чи знаєте, що УКРАЇНСЬКА МОВА - в 1934 році була визнана на конкурсі краси мов в Парижі, як найкраща, наймилозвучніша й найбагатша мова світу, і зайняла друге місце після італійської.

В 2012 році занесена в книгу рекордів Гіннеса, і віднині на першому місці, встановивши рекорд за тривалістю музичного телемарафону національної пісні.

Лише українські композиції лунали без перерви на рекламу в прямому ефірі 110 годин. Попередній рекорд був встановлений Італією в 2010 році у місті Пезаро — 103 години 9 хвилин 26 секунд.

УКРАЇНЦІ — співуча нація, яка створила найбільшу кількість народних пісень у світі. Разом нараховано близько 200 тисяч українських народних пісень. Ні одна нація за всю історію немає такої кількості пісень, яку створив український народ самостійно.

В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень усього світу. У фонді України знаходиться 15,5 тисяч пісень.

УКРАЇНСЬКА МОВА -
МОВА СОЛОВ’ЇНА!💙💛

Angelina Shakh

🚑 ПЕРША ДОПОМОГА ЯКЩО У ВАС ДЕПРЕСІЯ

- Розкажіть про свої переживання людині, котрій ви довіряєте. Присутність тих, хто може підтримати, а також  можливість поділитися своїми почуттями покращують стан.

- Зверніться за допомогою до фахівця. Це необхідно. Якщо у вас справді депресія, без сторонньої допомоги ви не впораєтеся.

- Намагайтеся перебувати серед рідних і близьких людей. Уникайте самоізоляції.

- Приймайте допомогу від інших, навіть якщо вам здається, що все це марно і вам ніщо не зарадить.

- Продовжуйте свою звичну активність, навіть якщо вам не хочеться нічого робити.

- Почніть виконувати дихальні та фізичні вправи.

- Дотримуйтесь режиму харчування і сну.

- Припиніть вживання алкоголю та інших психоактивних речовин.

- Якщо з'явилися думки про самогубство, негайно зверніться до кого-небудь за допомогою.

Експрес-діагностику ви можете зробити за посиланням: https://www.samopomi.ch/get-tested/desp … test-phq-9

-------------------------------------------

👨‍👩‍👧‍👦 ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ ПОДОЛАТИ СТРЕСОВУ СИТУАЦІЮ

Страхам особливо схильні діти. Реакція дитини на травматичне подія зазвичай індивідуальна.

Тут ми перерахуємо симптоми як тілесні, так і емоційні, що найчастіше зустрічаються у дітей та підлітків:

1. Знижений настрій, смуток.
2. Головний біль.
3. Відсутність апетиту.
4. Часті проноси чи запори.
5.Порушення зору та слуху.
6. Висип на тілі.
7. Алергія.
8. Сверблячка, що не припиняється.
9. Порушення сну.
10. Нічне нетримання сечі (енурез).
11. Підвищена стомлюваність.
12. Тремтіння в тілі.
Можливі інші симптоми.

Найчастіше самі батьки можуть допомогти дитині впоратися з наслідками стресу. Дитина відчуває страх, коли вона самотня. А захистити дитину від страху може мати її материнські обійми. Для дитини мати – наймогутніша істота, яка завжди прийде на допомогу і врятує. Нехай дитина насамперед відчує себе в безпеці. Якщо ви помічаєте у нього ознаки шоку (не рухливість погляду, блідість, швидке поверхневе дихання, тремтіння, дезорієнтація, збудження або загальмованість), постарайтеся говорити з ним рівно, лагідно, тихо.

Якщо дитина маленька, візьміть її на руки, але м'яко, не стискаючи. Ніжно доторкніться до спини в області серця – для підтримки: це допоможе самовідновлення організму після шоку і дитина прийде до тями.

❗️Якщо хвороблива реакція дитини триває тривалий час, слід звернутися за консультацією до фахівця.

Важливі навички в періоди стресу: https://www.samopomi.ch/psikhichne-zdor … truchannja

-----------------------------------------------

⛔️ ЩО НЕ ВАРТО РОБИТИ ПРИ ДЕПРЕСІЇ

Депресивний стан або депресія є поширеною проблемою і кожен випадок потребує індивідуального підходу. Однак є кілька типових проблем, які можуть завадити одужанню. Нижче перераховані ті дії, яких краще уникати, якщо у вас депресія.

❗️1) Не ігноруйте свої проблеми. Їх не вирішити без вашої участі. Застосовуйте рекомендації щодо самодопомоги, а також консультації фахівців.

❗️2) Не залишайтеся на самоті. Соціальна ізоляція посилює симптоми депресії. Намагайтеся спілкуватися з рідними і близькими людьми.
Якщо ви не хочете нікого бачити, ходіть на прогулянки. Перебування на свіжому повітрі є хорошим способом зниження тривоги і занепокоєння.

❗️3) Не зациклюйтеся на негативних новинах і засобах масової інформації. Їх постійний перегляд формує нереалістично песимістичний погляд на світ.

❗️4) Не вживайте алкоголь, хоча може здаватися, що він на якийсь час покращує самопочуття. Пам'ятайте, що алкоголь діє як депресант.

❗️5) Не порівнюйте себе і своє життя з іншими людьми. Це особливо застосовно до соціальних мереж, де переважна більшість людей просто ділиться найкращими моментами свого життя.

❗️6) Не відчувайте провини через депресію. Це не просто погане самопочуття або примха. Людина, котра переживає депресією, не може "взяти себе в руки" і продовжувати жити далі.

❗️7) Не думайте, що ви зможете впоратися з депресією самостійно. Поговоріть з близькими друзями та родиною, зверніться за професійною допомогою.

І нарешті – найголовніше!

❗️8) НЕ ВТРАЧАЙТЕ НАДІЇ. Настане час, коли життя буде набагато кращим! І навіть якщо зараз ви себе почуваєте дуже погано, це відбудеться раніше, ніж ви думаєте!

--------------------------------------------

❗️⚡️ ГОСТРИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД

Поодинокі або повторювані стресові, психотравмуючі ситуації можуть спричинити появу симптомів гострого стресового розладу.

⬇️Симптоми гострого стресового розладу (якщо подія сталася протягом попереднього місяця):

🤯Інтенсивний психологічний чи фізіологічний дискомфорт при нагадуванні про травматичну подію;

🗣Періодично повторювані, мимовільні та настирливі неприємні спогади про подію;

🤯Дисоціативні реакції (наприклад, флешбеки), за яких людина відчуває ніби травматична подія повторюється знову;

🗣Дереалізація (змінене відчуття реальності), під час якої в людини змінюється сприйняття, виникає відчуття приголомшення або уповільнення часу чи все сприймається «застиглим»;

🤯Порушення сну (труднощі з засинанням, уривчастий сон, безсоння, повторювані неприємні сни про подію);

🗣Спроби уникнути болісних спогадів, думок чи почуттів, пов'язаних із подією;

🤯Спроби уникнути зовнішніх нагадувань (людей, місць, розмов, предметів, ситуацій), пов'язаних з подією;

🗣Зміни в поведінці, що бентежать саму людину або людей, що її оточують (наприклад, агресивність, соціальна ізоляція або самоізоляція);

🤯Дратівливість або безпричинні спалахи гніву;

🗣Настороженість та гіперпильність;

🤯Проблеми з концентрацією уваги;

🗣Скарги на не пояснювані фізичним станом соматичні симптоми (наприклад, параліч, втрата мови або втрата зору).

🤯Хронічний стрес, з іншого боку, викликають тривалі стресові стани, що поступово виснажують ресурси, необхідні організму для того, щоб упоратися з цими станами. Це може призвести до повного виснаження.

Важливі навички в періоди стресу: https://www.samopomi.ch/psikhichne-zdor … truchannja

------------------------------------------

❗️ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ, ЩОБИ ВПОРАТИСЯ ЗІ СВОЇМ СТРАХОМ ТА ТРИВОГОЮ?

⚡️Важливо знати!
Коли у вас виникають тривожні думки, що не зникають, запитайте себе: “Наскільки реалістичними є мої переживання?”.

🔵 Ретельно подумайте про те, наскільки вірогідно, що ваші страхи справдяться?

🟡 Якщо ви кажете собі, що “маєте” щось зробити, чи це дійсно так?

🔵 Як ви розумієте, що ваші думки вірні (які докази)?

🟡 Чи можете ви переформулювати ці думки у більш позитивному чи реалістичному сценарії?

🔵 Який найгірший з можливих наслідків? Наскільки це погано, і чи можете ви впоратися з цим?

Пройти тест на тривожність: https://www.samopomi.ch/get-tested/test … osti-gad-7

---------------------------------------------------

👌 Що вам важливо зробити, щоб справитися з травматичним стресом

🧐 1. Шукати глибокий сенс подій, що відбуваються.
Життя дає безліч підтверджень того, що пошук та набуття сенсу кризової ситуації допомагає впоратися з нею. За свідченням відомого психолога В. Франкла , який вижив у нацистському таборі, найчастіше в концтаборі виживали люди, здатні надати навколишньому кошмару зрозумілого для людини сенсу.

🕺 2. Шукати можливості діяти.
Страх – пасивно-оборонна реакція, жива істота часто ціпеніє в надії стати непомітною і уникнути небезпеки.  Тому будь-яка дія, спрямована на турботу про себе, про іншу людину, просто цілеспрямовану людську дію – дозволяє нам подолати страх.

🙅‍♀ 3. Будьте обережні, але не піддавайтеся паніці.
Існує  різниця між розумною обережністю та панікою. Тривожні люди уникають того чого бояться.  Що більше вони тікають від небезпеки, то більше бояться. Їхні страхи не зникають, а тільки посилюються. Вирішення цієї проблеми – припинити сліпо тікати від страху, ставитись до небезпеки з розумною обережністю та без паніки.

🙇‍♀ 4. Шукати можливості висловлення своїх почуттів.
Невідреаговані, незавершені емоції (страх, гнів, образа тощо) створюють внутрішню напругу, сковують людину.
Форми для вираження емоцій численні та індивідуальні: спілкування з людиною, що співчуває, фізична активність, ведення щоденника, музика, література і т.д.

👯 5. Відчувати підтримку з боку близьких людей та оточення.
Ті люди, які підтримку приймають і відчувають її повною мірою – почуваються сильніше та впевненіше. 

☔️ 6. Використовуйте свій досвід подолання стресу.
Людині, яка перебуває у стані тривалого стресу, можуть допомогти спогади про минулі випадки з його життя, в яких він успішно подолав стрес. Користуючись своїми внутрішніми ресурсами та постійно примножуючи їх, ви почуватиметеся захищеними у будь-якій стресовій ситуації.

😄 7. Почуття гумору допоможе вам подолати травматичну подію.
Основними характерними рисами гумору є те, що він, по-перше, допомагає нам побачити події, що відбуваються в новому світлі, поглянути на ситуацію, як би з боку, що саме по собі вже має психотерапевтичне значення. По-друге, за допомогою гумору можна максимально усунути емоційну та м'язову напругу. По-третє, гумор розкріпачує ваш творчий потенціал та фантазії, такі необхідні для пошуку конструктивних рішень виходу з кризової ситуації.

---------------------------------------------

👫 ПРОЯВ ТРИВОЖНОСТІ У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

За якими ознаками визначити підвищений рівень тривожності у дитини? Коли варто звернутися до фахівця?

Тривожні стани у дітей і підлітків характеризуються наявністю страху, занепокоєння, які за своєю інтенсивністю не відповідають обставинам. Такі стани погіршують здатність дитини або підлітка адаптуватися і нормально функціонувати. Тривале переживання тривоги може проявлятися фізичними симптомами.

⚡️Ознаки тривожного стану:

·  тривале перенапруження (труднощі з концентрацією уваги і з фокусуванням на чому-небудь);

·  моторна напруга (тремор, занепокоєння, неможливість розслабитися);

·  посилене переживання незрозумілої загрози;

·  сильна невпевненість в собі;

·   надмірна заклопотаність, постійні побоювання (занепокоєння про майбутні невдачі, відчуття хвилювання з будь-якого приводу);

·  ажитація, дратівливість;

·  вегетативні порушення (пітливість, прискорене серцебиття, хворобливі відчуття в області шлунку і кишечника, запаморочення, сухість у роті, мокрі долоні).

❗️Якщо ви помітили подібні симптоми у вашої дитини або підлітка, зверніться до фахівця.

Більш детальна інформація за посиланням: https://www.samopomi.ch/dopomoga/help-f … dolescents

---------------------------------------------------------

❗️ ЯКІ ТИПОВІ РЕАКЦІЇ ВІЙСЬКОВОГО НА ТРАВМУ
(Частина 1)

Кожен військовий має свій власний досвід. Однак, потрібно розуміти, що будь-яка людина, яка повернулася з зони бойових дій, потребує певного часу для адаптації до мирного життя. Такі реакції можуть бути особливо сильними у перший місяць після повернення додому. ЦІ РЕАКЦІЇ Є НОРМАЛЬНОЮ СКЛАДОВОЮ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ.

✅ Окремо взяті випадки такого реагування не означають, що у людини почався посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який вимагає професійної психологічної допомоги.

🔵  Людина, яка повернулася з зони бойових дій, може мати небажані спогади про війну. Якщо відбуваються події, що нагадують війну, людина може реагувати дуже сильно – від появи нав’язливих образів перед очима і появи небажаних думок до спогадів бою (флешбеків). Ці спогади можуть бути настільки реалістичними, що людині здається, ніби вона знову на війні.

🟡  Людина, яка повернулася з війни, може діяти нервово або неадекватно, стикаючись зі звичними сімейними проблемами. Злість та агресія є стандартними реакціями при бойовому стресі. Навіть незначні події можуть спричинити неадекватну і бурхливу реакцію.

--------------------------------------------

❗️ТИПОВІ ФІЗИЧНІ, ЕМОЦІЙНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ РЕАКЦІЇ БІЙЦІВ ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ (Частина 2)

🤔 ОСОБЛИВОСТІ МИСЛЕННЯ
- часті негативні спогади про війну;
- погані сни, кошмари;
- труднощі з концентрацією уваги;
- відчуття суму, самотності непотрібності;
- почуття провини, сорому самоосуду;
- нав’язливі думки про безпеку;
- почуття безнадії щодо майбутнього.

🤯 ЕМОЦІЙНІ РЕАКЦІЇ
- злість, ненависть;
- відчуття безпорадності, страху, нервування;
- відчуття збудження, схвильованість;
- відчуття шоку, оніміння, неможливості відчувати позитивні емоції;
- легке погіршення настрою.

🏃 ФІЗИЧНІ РЕАКЦІЇ
-  безсоння, постійна втома;
-  проблеми зі шлунком та вживанням їжі;
-  головний біль та пітливість при думці про війну;
-  пришвидшене серцебиття і  дихання;
-  загострення наявних захворювань.

🙇 ПОВЕДІНКОВІ РЕАКЦІЇ
-  легко лякається, реагує на голосні звуки;
-  постійно насторожі, проявляє надмірну пильність;
-  уникає людей або місць, пов’язаних з травмуючою подією;
-  надміру вживає алкоголь, палить, вживає наркотики;
-  має поганий апетит, не дбає про своє здоров’я;
-  має проблеми з виконанням звичних завдань удома або на роботі;
-  агресивний стиль водіння авто.

----------------------------------------

❤️  ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПІДЛІТКАМ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ЛИХО ЧИ КАТАСТРОФУ 👨‍👩‍👧‍👧

😩  РЕАКЦІЇ: 

Відчуження, сором, відчуття провини.

✅  ЯК РЕАГУВАТИ:

* Знайдіть час, аби обговорити із підлітком те, що сталося, та його почуття

  *   Наголосіть на тому, що така поведінка і почуття є нормальними за даних обставин, і скорегуйте зайве самовикриття,  реалістично  пояснив,  що  реально можна було зробити.

Приклади того, що казати і що робити:

*  «Багато дітей та дорослих відчувають те саме, що і ти – вони відчувають злість та звинувачують себе у тому, що могли зробити більше. Ти не винен – пам'ятай про це. Навіть пожежники сказали, що ми не могли зробити більше.»

😳  РЕАКЦІЇ: 

Розуміння своїх страхів, відчуття вразливості, страх здаватися ненормальним

✅  ЯК РЕАГУВАТИ:

* Допоможіть підлітку зрозуміти, що це є типові та нормальні у даних обставинах відчуття 

*  Просіть підлітка більше розмовляти із родиною та однолітками,  -  це  має  забезпечити  необхідну підтримку у період реабілітації 

Приклади того, що казати і що робити:

*  «Я  відчував  себе  так  само  –  наляканим  та безпорадним. Більшість людей відчувають себе так само, якщо стається біда, навіть якщо зовні вони виглядають спокійними.»

* «Мій телефон знову працює –  може, подзвониш своєму другу та спитаєш, як у нього справи?»

*  «Дякую, що пограла із сестрою – зараз їй набагато краще!»

------------------------------------------

❗️ ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ПОВЕРНЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ДОДОМУ

👫  ДІТИ

Підготуйте дітей до повернення батька з зони бойових дій.  Потреби дітей могли дещо змінитися за час відсутності батька,  можливо,  їм  знадобиться  деякий  час,  щоб  знову відчути душевну близькість з батьком, особливо, якщо вони були дуже маленькими на час його від’їзду.

Діти реагують відповідно до свого віку.

❤️  НЕМОВЛЯТА (12 МІСЯЦІВ АБО МЕНШЕ) можуть реагувати на зміни у розпорядку дня, оточенні, на зміни настрою матері або  її  доступність.  Діти  можуть  ставати  млявими, відмовлятися від їжі і навіть втрачати вагу.

❤️  ДІТИ 1-3 РОКІВ можуть ображатися, «дутися», плакати, влаштовувати гнівні істерики, погано спати, якщо мама  має проблеми або недоступна увесь час.

❤️  ДОШКІЛЬНЯТА (3-6 РОКІВ) можуть повертатися до більш дитячої  поведінки, регресувати, можуть бути проблеми з туалетом, смоктання пальця, проблеми зі сном, тривожність, роздратування, «висіння» на мамі. Також вони можуть легко роздратовуватися, впадати у гнів,  бути пригніченими або агресивними, або ж скаржитися на неприємні відчуття або біль. Вони можуть думати, що батька мобілізували,  «бо я поганий» .

❤️  ДІТИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ (6-12 РОКІВ) можуть бути нервовими, агресивними або капризувати і скаржитися, нити про все. У них може з’являтися головний або шлунковий біль тощо. Дуже часто дошкільнята або молодші  школярі турбуються, переживають про безпеку батька вдома.

❤️  ПІДЛІТКИ (13-18 РОКІВ) можуть хвилюватися, нервувати, протестувати. Також їм може не подобатися новий розподіл сімейних ролей і сімейних обов’язків після повернення батька додому.

☀️ ПОРАДИ ЩОДО ДОПОМОГИ ДІТЯМ БУДЬ-ЯКОГО ВІКУ:

✅  забезпечте додаткову увагу, піклування та фізичну близькість (обійми, поглажування, дружні дотики);

✅  зрозумійте, що дитина може злитися і, можливо, вона має на це право;

✅  обговорюйте ситуацію, дайте дітям зрозуміти, що вони можуть говорити про свої почуття;

✅  прийміть те, що вони відчувають, і не говоріть, що такі почуття неправильні і так не можна;

✅  розкажіть дітям, що такі почуття є нормальними, приготуйтеся до того, що це доведеться говорити багато разів;

✅  зберігайте звичайний ритм життя і плануйте події заздалегідь.